спектакль Чорний птах із білою відзнакою Київ Театр «Колесо»
«Чорний птах із білою відзнакою» : монолог совісті та незламності
На сцені київського Театру «Колесо» оживає постать, яку не зітре час. «Чорний птах із білою відзнакою» — це вистава, присвячена життю, творчості та внутрішньому світові Василя Стуса — поета, мислителя, правозахисника й нескореного борця за свободу України. Це не просто театральна історія, це сповідь людини, яка поставила власне життя на терези правди.
Василь Стус — одна з найвеличніших і водночас найбільш трагічних фігур українського дисидентського руху. Його слово било не гучністю, а щільністю змісту. Його мовчання — теж було словом, наповненим гідністю. Стус не йшов на компроміси. Не схилявся перед системою. Він залишався собою — прямим, чесним, болісно живим. Його вірші — це не література, це голос крові, пульс свободи, хроніка внутрішньої боротьби.
У виставі глядачі стають свідками внутрішнього діалогу поета з самим собою, з минулим, із темрявою таборів і світлом правди, яке не згасало навіть у засланні. Тут немає прикрас, зайвого пафосу чи театральної гри в патріотизм. Це щира, глибока й чесна спроба зрозуміти, чим жила душа Стуса, коли довкола залишалася лише тиша, колючий дріт і аркуш паперу.
Актор, який втілив Стуса на сцені, був відзначений нагородою «Найкраща чоловіча роль» на Міжнародному театральному фестивалі «Відлуння». Це не випадковість — його виконання пронизане тією самою внутрішньою напругою, яка була притаманна самому Стусу: тут не грають, тут проживають. Кожне слово, кожен рух, кожна пауза — не випадкові. Вони народжені з поваги, болю і вдячності.
Постановка брала участь у Міжнародному фестивалі «Стус-Фест» у 2024 році, де була сприйнята з особливою увагою. І не дивно: сьогодні, коли знову точиться боротьба за українську ідентичність, коли знову доводиться відстоювати право бути собою, постать Василя Стуса звучить як ніколи актуально.
«Чорний птах із білою відзнакою» — це не лише про Стуса. Це про кожного, хто вірить у свободу, хто не боїться йти проти течії, хто залишається вірним собі попри все. Це нагадування про те, що навіть у найтемніші часи людська гідність — світить.
