спектакль Весілля Фігаро Київ Національна опера України ім. Тараса Шевченка
- Диригент-постановник:Баклан Олексій
- Хореографія та постановка:Яременко Віктор
- Художник постановник:Левитська Марія
- Диригент:Макаренко Герман
- Педагоги-репетитори:Белецька Тетяна,Козлов Анатолій
- Режисери, які ведуть виставу:Висоцька Алла,Токар Олег
Ранок у маєтку графа Альмавіви розпочинається метушнею: слуги наводять лад у залах перед важливим днем. Серед них – Фігаро, кмітливий камердинер, та його наречена Сюзанна, служниця графині. Закохана пара з легкістю перетворює рутинну роботу на маленьке свято, розмірковуючи про майбутнє весілля. Та за щасливим настроєм ховається тривога: граф Альмавіва, користуючись своїм становищем, хоче добитися прихильності Сюзанни і не дає дозволу на шлюб. Сюзанна, розуміючи небезпеку, шукає спосіб обійти плани графа, аби зберегти вірність Фігаро.
З’являється сам граф. Його наміри очевидні – він прагне добитися уваги служниці, не зважаючи на її небажання. Сюзанна відкидає залицяння, сповнена рішучості домогтися справедливості. До змови проти пихатого пана приєднується і графиня, яка страждає від байдужості чоловіка. Вона з болем спостерігає, як той віддаляється від неї, і знаходить розраду в опіці над пажем Керубіно – юним хлопцем, який закоханий у неї по-юнацьки безневинно.
Паралельно розгортається кумедна сцена з дотепним музичним вчителем і пліткарем доном Базиліо, який розважає дивакувату Марцеліна та її старшого кавалера – лікаря Бартоло. Троє ловлять рибу, але швидко сваряться через її кількість і через відсутність монет для подальших забав. Ці сцени сповнені гумору та сатиричного погляду на старше покоління.
В іншому куточку маєтку Марцеліна бачить сон, у якому вона – балерина, чарівна й легка, поруч із нею – Фігаро. Але дійсність жорстока: прокинувшись, вона бачить поруч Бартоло. Зневірена, вона вирішує звернутись до графа по допомогу, аби якось змінити свою долю.
Тим часом у спальні графині відбувається хвилююча сцена. Сюзанна приводить до неї Керубіно. Графиня дарує йому стрічку, намагаючись приглушити біль свого самотнього серця. Але ідилію руйнує приголомшений ревнощами граф, який відчуває, що щось не так. За ширмою ховається Керубіно, і тільки спритність Сюзанни рятує ситуацію – вона підмінює хлопця. Граф викриває обман, але не має доказів і змушений вибачитися перед дружиною. В якості примирення він дарує їй розкішну сукню.
Проте ситуація ускладнюється, коли з’являється Марцеліна з Бартоло і Базиліо. Вона вимагає, щоб Фігаро одружився з нею, бо він колись підписав боргову розписку, згідно з якою має взяти її за дружину у разі неповернення грошей. Граф використовує це як привід, аби знову відкласти весілля.
У другій дії все вирішується несподівано. Марцеліна дізнається, що Фігаро – її син, якого викрали ще немовлям. Замість весілля – сльози радості і несподіване родинне возз’єднання. Бартоло також зворушений і згоден визнати Фігаро своїм сином. Граф, однак, все ще не дає дозволу на шлюб.
А в цей час юний Керубіно, якого відправили на військову службу, отримує від графині улюблену забавку – скакалку. Це дрібниця, але вона зігріває серце хлопця, який досі не розуміє усіх драм, що розгортаються навколо нього.
Тим часом у саду маєтку дозріває новий план. Графиня, Сюзанна та Фігаро вирішують остаточно викрити легковажного графа. Сюзанна надсилає йому записку з запрошенням на побачення. Вони з графинею міняються вбраннями. У пітьмі Альмавіва освідчується переодягненій дружині, впевнений, що це Сюзанна. Аж тут з’являються справжні Сюзанна й Фігаро, які свідчать йому всю правду. Граф принижено просить пробачення.
Фінал – весільне святкування. Фігаро і Сюзанна нарешті разом. Присутні всі: графиня, яка, можливо, знову знайде кохання у шлюбі, Керубіно з військовими, Бартоло, який знайшов сина, і навіть граф Альмавіва, який навчився хоча б на мить бути великодушним.
