спектакль Мадам Баттерфлай (Чіо-Чіо-сан) Київ 2025-12-11 17:00 Національна опера України ім. Тараса Шевченка
- Диригент-постановник:Рябов Олег
- Режисер-постановник:Молостова Ірина
- Хормейстер-постановник:Венедиктов Лев
- Художник-постановник:Левитська Марія
- Режисери:Река Валентина,Третяк Микола
- Хормейстери:Семенчук Анатолій,Крутько Денис,Савенко Вікторія
- Концертмейстери:Роменська Наталія,Фесенко Костянтин,Шляпочник Майя
- Режисери, які ведуть виставу:Монєтова-Федорова Ольга,Ярова Ірина
- Суфлери:Будзяк Роман,Гонцовська Наталія
Опера Джакомо Пуччіні «Мадам Баттерфлай» — це не просто музичний твір, це історія про біль і ніжність, зраду і гідність, про трагічну долю кохання, яке не змогло подолати прірви між культурами. Шлях цієї опери на сцену був далеко не тріумфальним з першого кроку. Прем’єра в лютому 1904 року на сцені міланського театру Ла Скала завершилась крахом — глядачі зустріли виставу різко й неприязно. Публіка, яка ще вчора шалено аплодувала композитору за його «Тоску» і «Богему», цього разу з неприхованим роздратуванням зреагувала на «Чіо-Чіо-сан».
Причини невдачі були різні. Критики говорили про надмірну довжину другої дії, що вимагала структурування. На це звертали увагу і лібретисти Ілліка та Джакоза, і видатний диригент Артуро Тосканіні. Але сам Пуччіні вважав, що провал був наслідком цілеспрямованої кампанії, організованої недоброзичливцями. Тим не менш, поразка не зламала його віру в силу музики. Композитор негайно взявся за переробку опери — і вже через кілька місяців, 28 травня того ж року, оновлена версія побачила світ на сцені театру в Брешії. І цього разу — з приголомшливим успіхом.
Однією з причин цього успіху стала Соломія Крушельницька — українська співачка світового рівня, яка зуміла вдихнути життя в образ Баттерфлай. Її голос, артистизм, глибоке психологічне прочитання ролі перетворили невдалу прем’єру на тріумф. Вона не лише виконала роль, вона захистила саму оперу — від байдужості, від забуття. Після вистави Пуччіні особисто подякував Крушельницькій і назавжди закарбував її ім’я в історії «Мадам Баттерфлай».
Історія створення опери тісно пов’язана з відкриттям Пуччіні для себе японської культури. Він не просто запозичив сюжет — він занурився в іншу цивілізацію, вивчав фольклор, музику, традиції. Свої знання композитор збирав від японських жінок, які допомагали йому відчути звучання мови та ритм народної пісні. Завдяки цьому у партитурі з’явилися автентичні елементи — понад десять японських мелодій стали органічною частиною музичного полотна.
Образ Чіо-Чіо-сан — це більше, ніж оперна роль. Це символ жертовності, безумовної любові, жіночої гідності, яка не дозволяє зламатися навіть перед зрадою. Вона — метелик, крихка і тендітна, який летить назустріч сонцю, не знаючи, що обпече крила. Саме така героїня стала улюбленою для Пуччіні. Він вклав у неї найкращі музичні теми, надав голосу глибокої емоційної сили, довірив їй найсвітліші й водночас найболючіші сторінки опери.
Після успіху в Брешії «Мадам Баттерфлай» почала свій переможний хід по сценах світу. Вона з тріумфом була поставлена в Буенос-Айресі, Болоньї, Неаполі, Римі, а згодом — в Лондоні, Парижі, Нью-Йорку. У 1907 році опера дісталася й до сцени Метрополітен Опера, відкривши нову сторінку в історії американського оперного театру.
У Києві прем’єра «Мадам Баттерфлай» відбулася через сім років після невдалої міланської вистави. Відтоді ця опера неодноразово входила до репертуару Національної опери України, залишаючись однією з улюблених серед глядачів. Особливу сторінку в історії постановок створили такі українські виконавиці, як Катерина Воронець, Зоя Гайдай, Ламара Чконія, Гізела Ципола. Саме дві останні досягли видатного міжнародного визнання, здобувши перемоги на токійських конкурсах мадам Баттерфлай.
Опера «Мадам Баттерфлай» стала тим витвором мистецтва, що не старіє з роками. Вона залишається глибоко сучасною, бо в її центрі — жива людина з її любов’ю, болем і надією. Це твір, у якому кожна фраза — це крик серця, а кожна мелодія — відлуння вічної драми про довіру і зраду. У цій опері японська тендітність поєднується з європейською драматургічною глибиною, створюючи гармонію, яка не залишає байдужим нікого.
