Коли цвіте нікотіана
І наче світиться з туману,
Мов зірка з неба упала,
Уся бліда від таємної пристрасті,
Все навкруги стає тоді
Покірним незбагненній владі.
І якщо ви тоді удвох
І біля вас палають очі, –
Горять таємним тим вогнем,
Немов відблиск нічки зоряної,
І голос милий вам звучить,
Немов у тишині дзюрчить
Струмок чарівного фонтана,
Тікайте швидше від цих чар, –
Вони розпалять в серці жар,
Коли цвіте нікотіана.
Коли цвіте нікотіана,
Все, все тоді сповнене обману,
Небезпечна ночі тишина,
Мов те фатальне затаєння,
Коли лукава глибина
Ховає мовчання гробовеє.
От-от нахлине звуків рій
І стрепенеться думка, наче пташка,
І спалахне в пітьмі порій
Спогадів блискавка несподівана,
Мов раптом невідомий друг
Розгорне вам зненацька вдруг
Давно забутого роману, –
О, якщо любий вам спокій,
Не торкайтесь їх рукою,
Коли цвіте нікотіана.
Вірш Лесі Українки, єдиний, написаний російською мовою, [написано] за таких обставин. Рос[ійський] поет Мачтет гостював у Колодяжному [2] (це було 1896–97 [рр.]), я по інших асоціаціях знаю, що не пізніше 1897 р.) влітку. Він запрошував Лесю до співпраці в якомусь (не пам'ятаю) рос[ійському] журналі, просив дати вірш до друку. Леся рішуче відмовила і сказала, що принципово не пише віршів російською: досить уже наших письменників забрала Росія. На це Мачтет жартома відповів, що, певно, у Лесі не вийдуть гарні вірші російською, і тому вона не хоче так писати. Тоді Леся сказала: "Я можу і російською написати непогані вірші, то я вам зараз доведу, от візьму й напишу, але друкувати їх ніколи не дам згоди". Підійшла до свого письмового столу (це було в Лесиному "білому домику" [3], що був оточений квітниками, і саме тоді увечері все повітря було насичене пахом нікотіани – білої тютюн-квітки, що особливо сильно пахне після заходу сонця), і за якийсь короткий час написала поданий нижче вірш.
Ізидора Косач-Борисова
Примітки:
Impromptu (франц.) — експромт, імпровізація.
Нікотіана (лат. nicotiana) – отруйна однорічна рослина родини пасльонових із сильним стійким ароматом. Цвіте протягом червня–жовтня.