Олександр Михайлович Зубченко: поет, пісняр, хранитель українського гумору і традиції
Олександр Зубченко народився 4 вересня 1955 року в мальовничому містечку Боярка, що на Київщині. Тут, серед спокійних вулиць і щирих людей, промайнуло його дитинство, що згодом відобразилось у його теплій, іронічній, а часом і пісенній поезії. Освіту здобував у Київському національному економічному університеті, а пізніше — в Національній академії державного управління при Президентові України, де отримав ступінь магістра державного управління. З 1995 року він працює в Національній академії, займаючи відповідальну посаду у протокольному відділі.
Попри серйозну державну службу, Олександр Зубченко ніколи не полишав своєї справжньої пристрасті — слова. Його перші поетичні кроки були підтримані відомим українським дитячим поетом Василем Зайцем, у літературній студії якого Зубченко навчався. Саме там він почав формувати власний поетичний стиль — легкий, дотепний, щирий. Його вірші неодноразово з’являлися на шпальтах українських газет і журналів, а гуморески, написані з тонким відчуттям народного сміху, публікувалися в популярному сатиричному журналі «Перець», що свого часу був улюбленим читвом мільйонів українців.
З часом Зубченко почав творити в новому для себе напрямку — пісенній поезії. Його тексти влучно лягали на музику, оживали в піснях, звучали зі сцени. Особливо плідною виявилася його співпраця з фольклорно-етнографічним гуртом «Козацькі забави». Разом із цим колективом були створені жартівливі, колоритні пісні, сповнені національного колориту й сучасного гумору: «Козацький блюз», «Жук із Колорадо», «Шабелька», «Пісня про Байду» та інші. Ці пісні вирізняються не лише запам’ятовуваними мелодіями, а й оригінальним текстовим наповненням, у якому козацький дух поєднується з іронією та сучасними мотивами.
У 2007 році Олександр Зубченко зробив ще один сміливий крок у творчості, написавши лібрето до народного мюзиклу «Колода», музику до якого створив Володимир Домшинський. Цей твір став втіленням поєднання народної дотепності, театральності та глибоко української мелодики. У ньому Зубченко виступив не лише як автор тексту, а як художник народної уяви, здатний вдихнути життя в сценічну дію, сповнену гумору, драми і пісенної енергії.
Загалом у його доробку — понад сорок пісенних текстів, написаних у співпраці з композиторами Валерієм Хурсенком і Елеонорою Малаховою. Їхні пісні звучать не лише на українських сценах, а й знайшли відгук у слухачів за кордоном — у Росії та Канаді. У його словах — людяність і щирість, у кожному рядку — частинка душі, що говорить зрозумілою для всіх мовою — мовою пісні.
Позаду десятки років творчої та трудової діяльності, попереду — ще багато задумів і віршованих історій, що чекають свого часу. У сімейному житті Зубченко такий самий вірний і постійний, як у творчості: з 1985 року одружений, батько двох дочок, яких виховував із тією ж любов’ю, з якою ставиться до слова.
Олександр Михайлович Зубченко — це людина, яка вміє бачити в буденному незвичайне, у складному — просте, у серйозному — привід для посмішки. Його творчість — це гімн українській душі, народному гумору, доброзичливому світогляду і невтомному прагненню нести слово в життя.