Сергій Жадан: голос покоління, що не мовчить
Сергій Вікторович Жадан — український поет, прозаїк, перекладач, есеїст, культурний діяч, один із найпотужніших і найвпізнаваніших голосів української літератури початку XXI століття. Його творчість — це не просто література, це жива тканина часу, у якій відлунюють болі, надії, бунт і любов покоління, що зросло на руїнах пострадянського простору.
Народився Жадан 23 серпня 1974 року в місті Старобільськ Луганської області — місці, що згодом стане для нього не лише географічною, а й символічною батьківщиною. Його зв’язок із Луганщиною ніколи не був формальним — ця земля глибоко вросла в його тексти, в образи, в емоційний ландшафт, який він створює.
Вищу освіту здобув у Харківському національному педагогічному університеті імені Сковороди, де у 1996 році закінчив історико-філологічний факультет. З 1996 по 1999 рік продовжував навчання в аспірантурі, працюючи над кандидатською дисертацією. У ті роки він поєднував наукову роботу з викладанням на кафедрі української та світової літератури, а з 2000 року офіційно почав викладацьку кар’єру в рідному університеті. Проте вже у 2004 році Сергій Жадан остаточно залишив академічну сферу, обравши шлях вільного митця і незалежного інтелектуала.
Його творчість вийшла далеко за межі України. Жадан — активний перекладач, він працював із поезією німецькою, англійською, білоруською та російською мовами, серед його перекладених авторів — Пауль Целан, Чарльз Буковскі, Андрій Хаданович, Кирило Медведєв та Данила Давидов. Разом із тим, і його власні твори перекладалися різними мовами — від польської, сербської, хорватської та литовської до вірменської, російської, німецької й англійської. Його читають у Європі та за її межами — не лише як поета чи прозаїка, а як важливого свідка й тлумача української дійсності.
У 2008 році російський переклад роману Anarchy in the UKR потрапив до «довгого списку» премії «Національний бестселер» у Росії, де номінатором виступив Дмитро Горчев. Та ж книга увійшла до шорт-листа конкурсу «Книга року» на Московській міжнародній книжковій виставці, де здобула почесну грамоту. Це був один із перших знаків міжнародного визнання, але далеко не останній.
Журнал GQ двічі номінував Жадана на звання «Людина року» в категорії «Письменники» — вперше у 2008 році, вдруге у 2010 за книгу Червоний Елвіс. Його прозу високо цінують як критики, так і читачі, адже вона поєднує художню енергію з відчуттям історичного моменту. Власне, роман Ворошиловград став не просто книжкою — його назвали маніфестом покоління, хронікою пострадянської України, сповненої бездоріжжя, втрат і жаги до справжності.
Жадан ніколи не стояв осторонь суспільних процесів. У 2016 році за збірку Месопотамія він отримав літературну премію Президента України «Українська книжка року». Але навіть тут залишився вірним своїй громадянській позиції — подякувавши за нагороду, передав усю грошову винагороду на потреби дитячих установ Луганської області. Як зазначив сам письменник, разом із друзями-волонтерами вже не один рік допомагає дитсадкам та інтернатам рідного регіону, тож ця премія стала ще одним шансом підтримати тих, хто потребує уваги найбільше.
Сергій Жадан живе у Харкові — місті, яке давно стало його другою літературною столицею. Проте його діяльність не обмежується лише письмом. Він регулярно проводить публічні виступи, читає вірші та прозу, виступає на фестивалях, бере участь у благодійних ініціативах. Особливу увагу привертають його спільні перформанси з українськими музикантами, серед яких — група Собаки в космосі. Це не просто концерти, а своєрідні синтези музики, слова й енергії сучасного протесту й любові.
Жадан — письменник, який не боїться бути голосом вулиці, бунту, травми. Але водночас його мова — це мова ніжності, пам’яті, гідності. Він не ховається за метафорами, але й не зводить усе до декларативності. Його тексти живуть на перетині поезії й щоденної боротьби, літератури й публічної дії, особистого досвіду та колективного болю.
Поза сумнівом, Сергій Жадан — одна з найвпливовіших фігур сучасної української культури. Його ім’я стало символом не лише таланту, а й внутрішньої стійкості, людяності, здатності говорити чесно — навіть тоді, коли всі інші мовчать.