Аркадій Яворенко — український автор, ім’я якого відоме передусім читачам львівської періодики. Його художня творчість проявилася у формі оповідань, що друкувалися в пресі Галичини, зокрема у виданнях, які мали вагоме значення для культурного і літературного життя Західної України першої половини XX століття.
Одне з його оповідань — "Дві зустрічі" — було опубліковане у популярній на той час українській газеті "Діло". Цей твір засвідчує характерний для Яворенка стиль письма: уважне ставлення до деталей, емоційну щирість у змалюванні життєвих моментів, а також здатність створювати психологічно насичені сцени, що залишають по собі глибокий слід у читача. Тема зустрічей, несподіваних поворотів долі та складності людських стосунків, очевидно, була близькою для письменника й стала одним із ключових мотивів його прози.
Про особистість самого Аркадія Яворенка відомо небагато. Ймовірно, він належав до кола авторів, які творили в умовах цензури, політичних викликів і водночас глибокого національного пробудження, що надихало митців до пошуку нових форм висловлення. Його творчість — це частинка великої мозаїки української літератури, яка формувалася попри всі труднощі доби.
Можливо, Яворенко не залишив по собі багатотомної спадщини, однак навіть окремі публікації, як-от "Дві зустрічі", є свідченням літературного процесу, який відбувався за межами тодішніх столичних центрів. Ім’я Аркадія Яворенка заслуговує на увагу дослідників української прози, оскільки воно додає ще один голос до хорум тих, хто творив літературу попри обставини.