Ярмиш Юрій Феодосійович
(25 травня 1935, Кам’янське – 23 жовтня 2013)
Юрій Ярмиш — український письменник, знаний передусім як майстер авторської казки, літературознавець, педагог і активний діяч у сфері дитячої літератури. Його ім’я вписане в історію української культури як одного з найпослідовніших і найталановитіших творців сучасної казки, який понад півстоліття віддавав себе мистецтву слова, збагачуючи духовний світ дитячого читача.
Народився у родині освітян у місті Кам’янське (тоді — Дніпродзержинськ). Атмосфера вдумливості й пошани до знань, що панувала в домі, наклала глибокий відбиток на його світосприйняття. В особистих спогадах Ярмиш згадував, як частим гостем їхньої оселі був знаний історик Дмитро Яворницький. Його розповіді, сповнені образності, легенд і живої історії, запалювали уяву хлопця й формували його зацікавлення до фольклору, народної оповіді та художнього слова.
Юрій навчався спочатку в Дрогобичі, а згодом завершив середню освіту в Нікополі. У 1953 році став студентом факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Після завершення навчання працював редактором і видавцем: у Кримському державному видавництві в Сімферополі, згодом — головним редактором журналу для дітей "Піонерія", а пізніше — очолював редакцію літературно-мистецького часопису "Радуга", який виходив під егідою Спілки письменників України.
1960 року вийшла перша збірка казок Юрія Ярмиша під назвою "Вітрисько". Вже через кілька років, у 1963-му, його прийняли до лав Спілки письменників України. Цей крок засвідчив не лише визнання серед колег, а й відкрив перед ним нові можливості для творчої реалізації.
Письменницький доробок Ярмиша — це понад шістдесят видань казок, байок, притч, повістей і новел, серед яких варто виокремити такі знакові книжки, як: "Казка стукає у двері", "Живі малюнки", "Чарівні струмки", "Цікавий промінець", "Золотий кораблик", "Великий мисливець", "Чарівні ліки", "Лісові балакуни", "Їжачок і Соловейко", "Солодкий Марципан". Його казки вражали образністю, глибокими моральними смислами й любов’ю до живого слова.
Твори Юрія Ярмиша перекладено п’ятнадцятьма мовами світу, включаючи англійську, німецьку, французьку, іспанську, болгарську. Завдяки цьому його казки стали доступними маленьким читачам далеко за межами України.
Його внесок у літературу відзначений низкою престижних нагород: літературною премією журналу "Перець" (1970), медаллю імені А. С. Макаренка (1972), республіканською премією ім. М. Островського (1974), Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1985), премією ім. Ю. Яновського (2001), премією Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки (2006) за літературно-мистецькі твори для дітей.
Крім літературної творчості, Ярмиш проявив себе як глибокий дослідник у галузі дитячої літератури та казки як жанру. Він викладав у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, був професором кафедри періодичної преси Інституту журналістики. Його наукові зацікавлення поєднувалися з педагогічною діяльністю, де він передавав студентам любов до дитячої книги та її значення у формуванні світогляду.
Юрій Феодосійович був членом Міжнародного товариства дослідників літератури для дітей та юнацтва, що підтверджує його авторитет не лише в Україні, а й на міжнародному рівні.
Помер Юрій Ярмиш 23 жовтня 2013 року, залишивши по собі щедру спадщину — мудрі, теплі, світлі казки, які продовжують жити в серцях читачів і виховувати нові покоління.