Яненко Микола Михайлович
Микола Михайлович Яненко народився 7 жовтня 1941 року в селищі міського типу Попільня, що на Житомирщині. З дитинства був допитливим і чутливим до слова, та водночас — закоханим у простори, вільний вітер і незвідані обрії. Така любов до незвичайного світу і стала в майбутньому однією з основ його творчості.
Після закінчення місцевої десятирічної школи Микола зробив перші кроки на журналістській стежці, працюючи літературним співробітником у районній газеті. Але юнацький запал до нових вражень привів його до армії, а згодом — до Одеського морехідного училища рибної промисловості. Відтоді розпочалося його трудове життя, сповнене суворої романтики: він борознив моря Північного Льодовитого океану та Тихого, служив на риболовецьких траулерах, здобуваючи досвід, що згодом проростав образами й сюжетами в його оповіданнях.
Деякий час Микола Яненко працював кореспондентом газети «Правда тундри» на Ямалі, у самому серці арктичних просторів. Тут він пізнавав життя північних народів, спілкувався з мисливцями, рибалками, геологами — людьми, загартованими снігами й самотністю, і відкривав для себе духовну велич суворої природи. Кожна така зустріч, кожна історія — ставали зерном для майбутніх книжок.
Повернувшись до рідної Попільні, Яненко здобув фах інженера-енергетика й довгий час працював диспетчером електромереж. Та у серці завжди жила література. Саме тому поруч із трудовими буднями продовжувалося і його письменницьке життя.
Уже в 1970-х роках у видавництві «Веселка» одна за одною виходять його книжки для дітей — проникливі, яскраві, сповнені поваги до природи, до людської мужності й доброти: «Дім серед хвиль» (1976), «Подарунок гарпунера» (1977), «Дорога до північних оленів» (1979). Його твори вирізняються уважністю до деталей, щирістю почуттів, а головне — глибоким гуманізмом.
У 1996 році побачила світ збірка «Цвітуть в океані квіти», де, окрім оповідань, вміщено й повість «Один серед снігів». А вже наступного року вийшла книга «Хай буде шторм» — твір, що утвердив за Яненком славу одного з найкращих дитячих письменників України. За ці видання у 1998 році він отримав почесну премію імені Лесі Українки.
У 2000-х роках співпрацював з тернопільським видавництвом «Богдан», яке видало три тематичні збірки — «Розповіді про море», «Розповіді про Північ» та «Хай буде шторм». Його оповідання неодноразово з’являлися в улюблених дитячих журналах, таких як «Барвінок» та «Піонерія», а також входили до різноманітних антологій.
Його прозу можна умовно поділити на кілька циклів: оповідання про боцмана Бородая — досвідченого, спокійного моряка з чуйним серцем; про майстра й мисливця Петра Мірошникова, який лишився сам на сам із північною стихією; про взаємини дітей із морем, північчю, звірами; про хлопчиків і дівчат з далеких поселень, що жили у злагоді з природою.
Та Яненко не замикався лише на літературі для юного читача. Його слово — мудре, виважене, людяне — звучало і в текстах для дорослих. Він активно виступав у пресі, друкуючи есе, нариси, статті на теми моральності, відповідальності, екології та духовності — зокрема, у щоденній газеті «Сільські вісті», яка багато років була йому майданчиком для висловлювань.
У 2011 році Миколі Яненку виповнилося 70 років — рубіж, за яким зібралося не просто багато книжок, а справжній світ — світ доброти, чесності, любові до рідної землі, до моря, до дитинства. У його творчості не було пафосу — лише щирість, життєва правда й тихий голос досвідченої людини, яка бачила світ не один раз у його непередбачуваній величі.