Юрій Вухналь: життєвий шлях сатирика, обірваний терором
Іван Дмитрович Ковтун, більше знаний під літературним псевдонімом Юрій Вухналь, народився 5 жовтня 1906 року в селі Чорнобаївка Ізюмського повіту на Харківщині в родині селян-середняків. Його дитинство минуло у скромних умовах, однак хлопець з ранніх років вирізнявся допитливістю та прагненням до знань.
Після закінчення Куп'янської гімназії у 1922 році вступив на педагогічні курси імені Григорія Сковороди в Харкові, а згодом продовжив навчання в Харківському інституті народної освіти. Саме тоді, ще студентом, почав співпрацювати з газетою "Селянська правда", де з'явилися перші його публікації.
Кар'єра в журналістиці і літературі розгорталася стрімко. Юрій Вухналь працював у редакціях газети "Комсомолець України" та гумористичного журналу "Червоний перець". Був активним членом літературних організацій "Плуг", "Молодняк" і ВУСПП, де знайшов однодумців серед письменників свого покоління.
Творчість Вухналя вирізнялася яскравим сатиричним талантом. У журналістських колах його навіть називали "комсомольським Остапом Вишнею" за гострий гумор і влучні фейлетони. Він видав низку популярних книжок, серед яких "Червоні паростки" (1925), "Товариш і товаришок" (1926), "По злобі" (1927), "Початкуючий" (1928), "Помилка професора Кіма", "Гумореска", "Життя і діяльність Федора Гуски", "Крилатий рейс", "Одруження Гаврила Ратиці", "Щирий українець" (1929), "Люди моря" (1931). Він також створив роман "Яструби" (1928) і працював у жанрі пригодницької літератури, зокрема у романах "Азіатський аероліт" і "Юнг-бунд" (1931).
На жаль, доля Юрія Вухналя трагічно переплелася з жорстокістю сталінського терору. 2 листопада 1936 року його заарештували у Харкові. Проти нього висунули безпідставне обвинувачення в участі в українській націоналістичній терористичній організації, яка нібито готувала замахи на керівників ВКП(б) і радянського уряду. На допитах і під час суду Вухналь відкидав усі звинувачення, називаючи свідчення фальшивими.
Проте Військова Колегія Верховного Суду СРСР 14 липня 1937 року засудила його до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок було виконано вже наступного дня, 15 липня 1937 року.
Лише в 1958 році, в ході додаткового розслідування, правда про Вухналя почала поступово виходити на світло. Славетні українські письменники Максим Рильський і Микола Бажан дали позитивні характеристики Юрію Вухналю. Рильський підкреслив його чесність і талант, а Бажан наголосив, що Вухналь був справжньою радянською людиною, чужою будь-яким антирадянським чи націоналістичним поглядам.
4 листопада 1958 року Військова колегія Верховного Суду СРСР скасувала вирок і припинила справу за відсутністю складу злочину. Юрій Вухналь був реабілітований посмертно.
Історія життя Юрія Вухналя — яскравий приклад того, як багатообіцяюче літературне життя може бути обірване через несправедливість і репресії. Його твори і сьогодні зберігають свою актуальність, гумор і людяність.