Валерій Миколайович Войтович: письменник, художник, дослідник давньої української культури
Валерій Войтович народився 8 травня 1952 року в селі Серники на Рівненщині. Його дитинство було тісно пов'язане з атмосферою духовної культури та освіти: мати, Ольга Кирилівна, працювала вчителькою початкових класів, а батько, Микола Іванович, віддавав своє життя культурній праці. Коли Валерію виповнилося лише два роки, родина переїхала до смт Степань, де й пройшли його шкільні роки.
Від ранніх літ хлопець виявляв неабиякий потяг до малювання. Батько всіляко підтримував це захоплення, а додатковий стимул дали уроки у шкільного вчителя малювання — Григорія Тимофійовича Поліщука. Під час подорожей Поліссям юний Валерій нерідко натрапляв на стародавні артефакти, що ще більше розпалювало його інтерес до історії рідного краю.
У старших класах його увагу привернули також математика і фізика. Після успішного завершення середньої школи в 1969 році з відзнакою саме з цих предметів, Валерій вступив до Рівненського інституту інженерів водного господарства, який закінчив у 1974 році. Уже тоді він поєднував технічну освіту з пристрастю до творчості, зберігаючи вірність своїй любові до малювання.
З 1975 по 1992 роки працював у Науково-дослідному інституті технології машинобудування у Рівному, де розвивав свою наукову кар'єру. Проте мистецтво залишалося його вірним супутником: у 1988 році Валерій Войтович влаштував свою першу велику художню виставку "Моя Україна", яка відбулася в День Героїв Берестечка й зібрала понад 50 полотен. Виставка отримала схвальні відгуки відомих діячів культури, зокрема Миколи Жулинського та Володимира Яворівського.
Після 1992 року Войтович працював у Рівненському райвідділі культури, а згодом став кореспондентом газети "Сім днів". У 1994 році очолив благодійно-мистецький фонд "Оріана", а також почав викладати в Рівненському державному гуманітарному університеті.
Його картини, наповнені національним духом, знайшли своє місце серед символів відродження української культури в період Народного Руху України. Валерій активно брав участь у культурно-просвітницьких акціях, експонуючи роботи під гаслом "Моя Україна".
У 1990-х роках Войтович присвятив себе глибокому вивченню міфології і звичаїв праукраїнців. Результатом його досліджень стали низка книжок: "Український гороскоп", "Молитва до Дажбога", "Сокіл-Род. Легенди та міфи стародавньої України". Ці праці стали важливим внеском у розуміння дохристиянської культури українців.
Із 2000 року він читає спеціальний курс "Давньоукраїнська міфологія" в Національному університеті "Острозька академія", ділячись своїми знаннями з новими поколіннями студентів.
У 2000-х роках Валерій Войтович також поглиблено займався історіографією Полісся, зосередивши особливу увагу на вивченні рідної Рівненщини. У 2012 році вийшла книга Григорія Сербіна "Валерій Войтович. Художник земних і космічних світил", де був змальований творчий і життєвий шлях митця.
Однією з найвагоміших праць Войтовича стала "Українська міфологія", яка в 2003 році посіла перше місце у престижному національному рейтингу "Книжка року" в номінації "Обрії" (енциклопедичні та довідкові видання). Також перші три томи його праці "Антологія українського міфу" були відзначені Міжнародною премією "Портал".
Творчість Валерія Войтовича — це синтез мистецтва, науки і глибокої любові до України. Його життя і праця є яскравим прикладом того, як особиста відданість своїй землі та культурі може стати рушійною силою великих звершень.