Володимир Іванович Ворона: шлях від давньої Сіверщини до визнання в літературі
Володимир Ворона народився 25 липня 1956 року в містечку Короп на Чернігівщині — у краї, що береже пам’ять тисячолітніх культурних традицій. Його родина була ремісничою за покликанням і спадком: прадіди і діди були шевцями, пічниками, гончарами, теслями. Не дивно, що саме тут, на самому краю містечка, у сосновому бору, неподалік прадавніх могильників сіверян, він зробив свої перші кроки в життя. Сам Ворона жартома любить казати, що його незрадлива любов до історії рідного краю була йому буквально "записана в кров" — разом із закопаною в лісі пуповиною.
Школа давалася легко, навчання приносило радість. Після закінчення середньої освіти Володимир вступив до Конотопського будівельного технікуму, а згодом відслужив строкову службу в армії. Вища освіта привела його до Москви, до Інституту інженерів залізничного транспорту. Загалом у столиці тодішнього Радянського Союзу він прожив шістнадцять років: навчався, працював на будівництвах, будував кар’єру.
Однак саме там, у часи горбачовської "перебудови", несподівано для себе самого Ворона поринув у зовсім інший світ — світ реклами. Він став успішним підприємцем, заснував власну рекламну агенцію й навіть створив перший у пострадянському просторі музей реклами, що налічував понад п’ять тисяч експонатів.
Та слава і метушня великого міста швидко втратили свою привабливість. Москва, яка колись здавалася місцем можливостей, у дев’яності роки перетворилася на брудний базар із нищівними змінами моральних орієнтирів. Не витримавши цієї атмосфери, Володимир у 1995 році остаточно повертається в Україну, на рідну Чернігівщину, де знаходить омріяний спокій і гармонію.
Під впливом роботи в рекламі, де творчий підхід був важливим, Ворона почав займатися столярством — дерево обрало його, як і він обрав дерево. Понад десять років він створював меблі, двері, вікна, вкладаючи в кожну річ душу і любов до натурального матеріалу. Проте життєві обставини змусили його залишити столярну справу. Далі були посади директора комунального підприємства, інженера на Гнідинцівському газопереробному заводі.
Натхнення до літератури прийшло несподівано — в часи Помаранчевої революції. Але тільки влітку 2009 року, коли робота дала можливість трохи більше вільного часу, він серйозно взявся за перо. Так народилася його перша книга — повість "Одвічний Дух Десни", яку завершив у вересні 2013 року. Це була глибока, філософська розповідь про взаємозв’язок людини і природи.
На пенсії Володимир Ворона знову повернувся до письма й завершив історичний роман "Відступник" — перший твір великої тетралогії "Хоробор". Цей роман став його літературним проривом: у 2018 році він дебютував на Міжнародному літературному конкурсі "Коронація слова" і одразу здобув першу премію.
Нині Володимир живе у Прилуцькому районі Чернігівської області — на тій землі, яка з дитинства вростала в його серце. Він продовжує працювати над новими книгами й охоче підтримує зв'язок із читачами через свою сторінку у Facebook.
Його життя — це історія людини, яка не зрадила ні рідній землі, ні своєму прагненню творити, зберігаючи тепло минулого й передаючи його у спадок прийдешнім поколінням.