Анатолій Власюк: шлях від шкільної дошки до книжкових полиць
Анатолій Власюк народився 10 липня 1960 року на Львівщині. Дитинство його було наповнене книжками і казками — читати його навчили ще в чотири роки. Один із яскравих спогадів тих ранніх літ — як він, маленький хлопчик, сидів у дитячому садочку і читав казку своїм одноліткам. Власюк пізніше згадував, що саме ця рання навичка дала старт його природній тязі до письма: чим раніше людина відкриває для себе магію читання, тим глибше вона відчуває потребу творити.
Свою освіту він здобував у Бориславській середній школі №1, а згодом продовжив навчання на філологічному факультеті Дрогобицького державного педагогічного інституту імені Івана Франка. Однак шлях Анатолія не обмежився лише академічною наукою: він багато років працював учителем у сільській восьмирічній школі, де викладав майже все підряд — від української й російської літератури до фізкультури та трудового навчання. І навіть французьку мову, хоча за освітою вивчав англійську. У ті роки на селі вчителів катастрофічно не вистачало, і молодий випускник мусив бути універсальним солдатом освіти.
Уже в 21 рік Власюк отримував зарплату, вищу за оклад директора школи, що тоді було неабияким досягненням. Можливо, на вибір професії вплинула його мати, яка все життя віддала педагогіці, а також дружина і син, які також обрали шлях учителя. Сьогодні Анатолій Власюк — батько трьох дітей і дідусь трьох онуків.
Проте справжнім покликанням залишалася література. Писати він почав ще у юності, хоча довго не вважав себе професійним письменником. Працюючи вчителем, а згодом журналістом у львівських газетах "Ратуша", "Молода Галичина", "Експрес", він ніколи не полишав творчості. Його статті публікували також у виданнях "Дзеркало тижня", "День", на платформах "Українська правда" та "Обозреватель".
Поворотним моментом у літературному житті стало видання роману "Інтуїція" у 2014 році — саме на день свого 54-річчя. Над цим твором він працював майже двадцять років, постійно вдосконалюючи текст, поки зрештою не вирішив: краще видати так, ніж ризикувати втратити його в нескінченних виправленнях. Відтоді за півтора року побачили світ ще чотири книги: романи "Страшні люди" та "Втікачі", збірка поезій "Осіння ностальгія" і збірка оповідань та повістей "Жовтогаряче сонце в чорному квадраті".
Нині Анатолій Власюк працює над кількома романами одночасно: "Запах танго", "Комітетник", "Технічний кандидат" та детективом "Нишпорка. Поет і голуби". Персонаж Нишпорка — сучасний детектив, навколо якого автор вже створив цілу низку оповідань і повістей.
Окрім письменницької діяльності, Власюк активно займається журналістикою. З 1992 року він видає приватну газету "Тустань", що стала важливою інформаційною платформою для місцевої громади.
Його творчість вирізняється глибиною, щирістю і глибоким розумінням людської природи. І сьогодні Анатолій Власюк продовжує працювати над новими творами, розвиваючи українську літературу своєю самобутньою мовою і відвертістю.