Іван Величковський (1651—1701) — життявий шлях та творчість
Іван Величковський — особлива фігура у українській літературі кінця XVII — початку XVIII століть. Хоч його ім'я сьогодні маловідоме, він займає чільне місце серед тих, хто створював ідейні та естетичні засади молодої літературної традиції.
Життєвий шлях Величковського перекликається з типовим прикладом освіченої тогочасної інтелігенції. Його ім'я появляється серед співробітників чернігівської друкарні Лазаря Барановича. Згодом він переєхав до Полтави, де працював у Свято-Успенській церкві, спочатку як пресвітер, згодом як протопресвітер.
Його літературна спадщина, хоч і досі не досягла належної оцінки в наукі, втілює основні тенденції стилю бароко і характерні для цьої епохи естетичні пошуки. Його поетичні збірки "Зегар з полузегарком" і "Млеко", польсько-латинський панегірик "Lucubratiuncula", та "Вірші про Дедала" ясно свідчать про його високу літературну освіченість.
Засоби барокового стилю у творах Величковського ясно читаються у штучних метафорах, орнаменталізмі, посиланнях на античну міфологію та специфічні інтерпретації біблійних сюжетів.