Галина Костянтинівна Вдовиченко
Галина Вдовиченко — одна з тих авторів, чиє ім’я давно й міцно увійшло до кола сучасної української літератури. Народилася 21 червня 1959 року в селищі Печенга (Петсамо) Мурманської області. Її дитинство не можна назвати осілим: родина часто змінювала місце проживання, що дало майбутній письменниці багатий досвід різних культурних середовищ. Галина навчалася у школах Івано-Франківська, Надвірної, Рави-Руської, Москви, а ще значну частину дитинства провела у бабусі з дідом у містечку Отинія на Івано-Франківщині — малій батьківщині її батька.
Вищу освіту здобула на філологічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка, де отримала потужну гуманітарну підготовку. Львів, місто зі своїм унікальним шармом і багатою культурною спадщиною, став для Галини не тільки місцем життя, а й джерелом натхнення. До 2017 року вона працювала заступницею головного редактора однієї з провідних львівських газет — "Високий Замок", де зарекомендувала себе як глибокий аналітик і майстер слова.
Письменниця має доньку і сина, що, без сумніву, вплинуло і на її інтерес до дитячої літератури. Серед особистих захоплень Галини Вдовиченко — гірські лижі, дизайнерські експерименти у створенні одягу та інтер’єрів, а також колекціонування рукавичок — хобі, що відображає її любов до унікальних речей і деталей.
У літературу вона увірвалася у 2008 році, дебютувавши романом "Пів'яблука", що вийшов у видавництві "Нора-Друк". Книга швидко стала лідером продажів на стенді видавництва під час Львівського Форуму видавців і мала неймовірний успіх серед читачів — перший тираж розійшовся менш ніж за місяць.
Другий роман, "Замок Гербуртів" (пізніше виданий під назвою "Тамдевін"), здобув першу премію у номінації "романи" на престижному літературному конкурсі "Коронація слова — 2009". На Форумі видавців того ж року було продано майже тисячу примірників цього твору.
Далі послідувала низка вдалих видань: "Хто такий Ігор?" (2010), "Купальниця" (2012), участь у збірках і антологіях, серед яких — "27 регіонів України", "Жити-Пити. 40 градусів життя", "Історія України очима письменників", "Ода до радості" та інші.
Паралельно Галина відкрила для себе дитячу літературу. У 2011 році вийшла її перша дитяча книжка "Мишкові Миші" з ілюстраціями Анни Сарвіри. Успіх книги був настільки великим, що у 2017 році відбулося її перевидання у "Видавництві Старого Лева" з новими ілюстраціями Інни Черняк.
Особливе місце у творчості Вдовиченко посідає серія про "36 і 6 котів", що почалася у 2015 році з виходу однойменної повісті-казки. Веселі пригоди кішок настільки полюбилися читачам, що згодом з'явилися продовження: "36 і 6 котів-детективів", "36 і 6 котів-компаньйонів" та "36 і 6 котів-рятувальників". Ці книжки були неодноразово видані шрифтом Брайля, що дозволило залучити до читання дітей із вадами зору.
Галина брала участь у багатьох літературних проектах та антологіях, зокрема "Літопис самовидців", "Маслини на десерт", "То є Львів. Колекція міських історій", "Друзі незрадливі". Її твори регулярно з’являлися у збірках святкових оповідань, таких як "13 різдвяних історій", "19 різдвяних історій", "Казки під ялинку".
У 2019 році вийшов роман "Найважливіше — наприкінці", який розповідає про важливі речі у житті кожної людини, а також казки "Котохатка" та перевидання "Пів'яблука" з продовженням "Інші пів'яблука".
Її книжка "Сова, яка хотіла стати жайворонком" потрапила до міжнародного каталогу "Білі круки" ("White Ravens 2019"), що стало значним визнанням якості і важливості творчості письменниці на світовому рівні.
Галина Вдовиченко не лише пише, а й активно підтримує нові літературні ініціативи, виступає організаторкою проєктів, упорядницею антологій, працює над сценаріями. У 2021 році за її участю почалася робота над анімаційним серіалом за мотивами казки "Чорна-чорна курка".
Її творчість вирізняється щирістю, теплом і тонким відчуттям людських емоцій. Її книги залишають у серці читача світло, яке довго не згасає після останньої сторінки.