Ханан Абрамович Вайнерман: життя і творчість
Ханан Абрамович Вайнерман народився 2 грудня 1902 року в невеликому містечку Лугини на Житомирщині в родині шевця. Дитинство майбутнього письменника минуло серед скромних побутових турбот і праці. Після закінчення місцевої школи він вирішив опанувати ремесло й кілька років працював підручним у маляра, поступово набуваючи майстерності. Згодом сам став маляром-декоратором у районному театрі, де відчув справжній смак до мистецтва.
У 1930 році Вайнерман переїхав до Одеси, яка на той час була важливим культурним центром. Він вступив на робітничий факультет, а згодом продовжив навчання в Одеському педагогічному інституті. Саме в ці роки почалася його активна журналістська діяльність: він співпрацював із місцевими газетами, а з кінця 1930-х років став спеціальним кореспондентом центральних єврейських видань.
Паралельно з навчанням і журналістикою Вайнерман розвивався як письменник. Уже в студентські роки він почав писати вірші, нариси й оповідання на єврейській мові. У 1930 році вийшла друком його перша поетична збірка "Відродження", яка окреслила основні теми його творчості: любов до праці, боротьбу за справедливість, захоплення життям. Згодом світ побачили й інші його книжки: збірки казок для дітей "Фішка", поетичні збірки "За хліб", "До праці" (1932), "Бригада малят" (1933), "Золоті вітри" (1936), "В життя закоханий" (1940). Його твори вирізнялися щирістю, людяністю й глибокою вірою у кращі сторони людської природи.
У 1934 році Ханан Вайнерман став одним із перших членів новоствореної Спілки письменників СРСР.
Під час Великої Вітчизняної війни через стан здоров'я він був знятий із військового обліку, однак активно працював на радіо, підтримуючи бойовий дух слухачів словом. Після перемоги Вайнерман продовжив літературну діяльність, працюючи в редакціях єврейських газет у Москві та Біробіджані.
Однак у 1950 році темні хмари репресій знову нависли над багатьма представниками єврейської інтелігенції. 28 березня того року Вайнермана заарештували в Одесі. Йому інкримінували "націоналістичну діяльність", "антирадянську агітацію" та навіть "шпигунство". Після майже семимісячного слідства Особлива нарада при МДБ винесла вирок: 15 років ув'язнення в особливому режимі.
Покарання він відбував у сумнозвісному спецтаборі № 2 поблизу Норильська, в умовах крайньої суворості.
Лише після смерті Сталіна, у квітні 1955 року, його справа була переглянута. За відсутністю доказів провини Ханана Вайнермана, як і багатьох інших безвинно засуджених, реабілітували й звільнили.
Повернувшись до мирного життя, Вайнерман не втратив ані віри, ані творчого запалу. Він написав і видав кілька нових збірок поезій українською та російською мовами: "Від щирого серця" (1958), "Весенний говор" (1962), "Люблю і вірю" (1962), "Свет и тень" (1966), "Щедра осінь" (1970). У своїх творах він залишив теплий слід — світлі спогади про пережите, жагу до життя й віру в добро.
Помер Ханан Абрамович Вайнерман 26 лютого 1979 року, залишивши у спадок літературний доробок, який і сьогодні нагадує про силу людського духу й незламність перед випробуваннями.