Василь Федорович Василашко
Василь Федорович Василашко — український поет, журналіст, громадський діяч, одна з яскравих постатей української літературної та журналістської сцени другої половини ХХ століття. Народився 20 червня 1939 року в мальовничому селі Куражин, що нині входить до складу Новоушицького району Хмельницької області. Дитинство його припало на важкі повоєнні роки, що загартувало характер і прищепило любов до праці та знань.
Перші кроки у світ освіти Василашко зробив у рідній області. У 1956 році він закінчив середню школу в селі Калюс, демонструючи завзяття до навчання та прагнення до самовдосконалення. Зрозумівши важливість культури й освіти для майбутнього країни, у 1958 році вступив до Кам’янець-Подільського культосвітнього технікуму (нині Кам’янець-Подільське училище культури), де отримав базові знання у сфері культурно-освітньої роботи. Згодом, прагнучи розширити свій світогляд і глибше зануритися у журналістику, Василь успішно закінчив факультет журналістики Львівського університету в 1966 році.
Ще з молодих років він був активно залучений до громадського життя. У 1961 році став членом Комуністичної партії Радянського Союзу, що на той час відкривало широкі можливості для кар’єрного зростання в суспільно-політичній сфері. Василашко працював на різних посадах: у Львівському обласному комітеті ЛКСМУ, в апараті Центрального комітету ЛКСМУ, де займався організаційною та ідеологічною роботою, спрямованою на виховання молоді.
Його професійна діяльність була тісно пов'язана з видавничою справою. Він обіймав посаду вченого секретаря правління товариства "Знання" Української РСР, організації, що мала на меті поширення наукових знань серед широких мас населення. Пізніше працював заступником начальника Головного управління видавництв Держкомвидаву УРСР, а згодом став головним редактором відомого дитячого видавництва "Веселка", яке виховало не одне покоління юних читачів.
Як поет, Василь Василашко заявив про себе на початку 1980-х років. Його перша поетична збірка "Течія доріг" вийшла друком у 1981 році і відразу привернула увагу глибиною почуттів, образністю мови і щирістю переживань. У 1988 році світ побачила його друга збірка — "Ясинець", у якій автор ще глибше занурюється у теми рідної землі, історичної пам’яті та духовної стійкості українського народу.
Справжнім визнанням його літературної діяльності стало присудження у 1995 році Республіканської літературної премії імені Лесі Українки за збірку віршів "Чи Україні ти син?". Ця книга стала не тільки важливою віхою у творчості Василашка, а й глибоким роздумом про патріотизм, громадянський обов'язок і любов до рідної землі.
Окрім поетичної творчості, Василашко також залишив помітний слід у публіцистиці. Він є автором кількох нарисових книжок, присвячених історії комсомольського руху, де через призму людських доль показано епоху великих надій і драматичних зламів.
Протягом усього життя Василь Федорович залишався вірним своїм ідеалам — служінню правді, культурі та розвитку українського суспільства. Його внесок у журналістику і літературу був високо оцінений державою — йому присвоєно почесне звання Заслуженого журналіста України.