Олесь Ульяненко, справжнє ім’я якого Олександр Станіславович Ульянов, — український письменник, який здобув популярність завдяки своїм сміливим і нестандартним творам. Він увійшов в історію літератури як наймолодший лауреат Малої Шевченківської премії, здобутої в 1997 році за роман «Сталінка».
Народився Олесь Ульяненко 8 травня 1962 року в місті Хорол Полтавської області, яке на той час знаходилося на території Української РСР. В родині, де панувала атмосфера творчості, він виріс з сильним бажанням самовиражатися через літературу. Після закінчення середньої школи, у 1980 році, Олесь вступив до Миколаївського медичного училища, де здобув професію медика. Однак, його життєвий шлях був дуже різноманітним. Молодий Ульяненко працював у Якутії, служив десантником у Радянській армії, де побував у Східній Німеччині та Афганістані. Крім того, він вів напівволоцюжний спосіб життя в Центральній Росії, а також знайомився з панківською культурою в Ленінграді.
Літературний дебют Ульяненка відбувся в 1990-х роках. У 1997 році за його роман «Сталінка» він отримав Малу Шевченківську премію, що стало важливим етапом у кар’єрі письменника. Однак за словами самого Ульяненка, сценарій, який був написаний спільно з Володимиром Тихим на основі «Сталінки», пізніше був несанкціоновано використаний московським режисером Сельяновим як основа для фільму «Жмурки».
Наступні твори Ульяненка, зокрема роман «Знак Саваофа» (2006), вражали своїм радикальним поглядом на соціальні й політичні проблеми. У «Знаку Саваофа» автор описував кримінальні схильності служителів Московського патріархату, а також виступав з різкою критикою цього релігійного інституту, називаючи його «п’ятою колоною» в Україні. Після цього патріархат оголосив письменнику анафему, що лише додало гостроти до його літературного іміджу.
У 2009 році вийшла кримінальна мелодрама «Там, де Південь», а в 2010 році — перевидання книги «Жінка його мрії», презентація якої стала справжнім літературним перформансом, що відбувся в київській галереї «Карась». Протягом свого життя Ульяненко був нагороджений преміями від журналів «Сучасність», «Благовіст» та «Кур'єр Кривбасу», що ще раз підтвердило його значення в українській літературі.
Останні роки життя письменник тяжко хворів. Після кількох інсультів 17 серпня 2010 року Олесь Ульяненко помер у своїй квартирі на 49-му році життя. Офіційною причиною смерті стала хронічна серцева недостатність. Творчість Ульяненка залишила важливий слід у літературі, а його сміливі погляди і твори завжди будуть викликати обговорення серед шанувальників літератури.