Юрій Тис (1904–1994) — видатний український письменник, журналіст, видавець і історик, чия діяльність охоплювала кілька континентів і мала значний вплив на українську еміграційну культуру. Його справжнє прізвище — Крохмалюк, а під псевдонімом Юрій Орест він став широко відомим у літературних колах.
Народився він 27 жовтня 1904 року у Тернополі (згідно з іншими джерелами, у Кракові). Освіту отримав у Віденській вищій технічній школі, яку закінчив у 1928 році. Після здобуття технічної освіти він почав свою трудову діяльність у Львові, де його життя й діяльність набули особливого значення. Під час Другої світової війни Юрій Тис став офіцером Української дивізії УНА, що відображає його глибоке патріотичне ставлення до рідної землі та боротьби за її незалежність.
Після завершення війни Юрій Тис не повернувся в Україну, а емігрував до Інсбрука (Австрія), а потім оселився в Аргентині. Тут він активно працював на культурній ниві, ставши одним з співзасновників Спілки українських науковців, мистців і літераторів у Буенос-Айресі. Згодом, у 1961 році, він переїхав до США, де продовжив свою діяльність, ставши важливою постаттю у культурному та науковому житті української діаспори.
Юрій Тис також був головою Інституту української культури, активно працював над розвитком української літератури та історії за кордоном. Він був редактором журналу "Терем", який став важливою платформою для українських літераторів і науковців. Окрім того, він був головним редактором іншого впливового видання "Ukrania Libre" і співредактором "Вісті Комбатанта", де публікувались матеріали про боротьбу за незалежність України та важливі питання української еміграції.
Тис був автором численних творів у різних жанрах. Його повісті, серед яких "Під Львовом плуг відпочиває" (1937), гумористична "Щоденник національного героя Селепка Лавочки" (1944), а також більш пізні роботи, такі як "Життя іншої людини" (1958), "Звідун з Чигирина" і "На світанку" (1961), були спрямовані на дослідження української історії, культурних традицій та соціальних проблем. Окрім того, Тис написав фантастичну повість "К-7" (1964) та збірку оповідань "Симфонія землі" (1951), що здобули популярність серед читачів.
В історичному жанрі Тис також залишив значну спадщину. Він є автором таких праць, як "Бої Хмельницького" (1954), "La Batalla de Poltava" (1960), "Guerra y Libertad" (1961), "UPA Warfare in Ukraine" (1972), які досліджували українську історію та боротьбу за незалежність. Його статті публікувалися в українській, іспанській та англомовній пресі, що зробило його важливою фігурою в еміграційних культурних і наукових колах.
Юрій Тис помер 1 січня 1994 року у Детройті (США), залишивши по собі багатий спадок у вигляді своїх літературних, історичних та публіцистичних творів. Його діяльність і творчість стали важливим внеском у збереження та розвиток української культури за межами Батьківщини, а його ім’я залишиться в історії як одного з основоположників української еміграційної літератури.