Ілля Михайлович Турчиновський, видатний український письменник та священик, народився в 1695 році в містечку Березань на Полтавщині. Він походив з родини сотника, що вже свідчить про його початкове середовище. Виховувався в традиціях української козацької родини, де важливе місце займали шанування релігії та освіта. Ілля почав своє навчання в місцевій школі, а пізніше продовжив здобувати знання в Києво-Могилянській Академії, яку, однак, не завершив, але набута в Академії освіта все ж мала великий вплив на його подальше життя та діяльність.
У 1710 році Турчиновський вирушив у подорож по Україні та Білорусі. Його життя було сповнене різноманітних занять: він працював писарем, вчителем, співав у церковному хорі, а також був актором, дяком та регентом. Проте в 1718 році він оселився в Березані, де прийняв сан священика, що стало важливою віхою в його житті.
Турчиновський є автором автобіографічної повісті "Моє життя і страждання…", у якій він поділився подробицями свого життя. Цей твір є цінним літературним спадком, адже він не лише розповідає про особисті переживання письменника, а й дає уявлення про побут і соціальну ситуацію того часу. Автобіографія стала одним з кращих зразків прозової літератури для свого часу, характерного для творчості мандрівних дяків та студентів, які часто записували свої життєві спостереження й враження. Однак повний текст автобіографії не зберігся, і частина розповіді була втрачена. Відомо лише, що її передруковано в літературному виданні "Киевская старина" в 1885 році, а пізніше в "Хрестоматії давньої української літератури" О. Білецького.
Життя Іллі Турчиновського завершилося у похилому віці, однак, незважаючи на його відносно маловідому долю, він залишив значний слід у історії української літератури. Через свою автобіографію та інші твори він увійшов в літературний контекст як важлива постать, що відображала дух часу, його труднощі та надії.
Творчість Турчиновського, в тому числі його автобіографія, залишається важливим джерелом для вивчення української літератури та історії, відкриваючи перед сучасниками багатий культурний і духовний світ минулого.