Зинаїда Павлівна Тулуб – українська письменниця, яка залишила глибокий слід у національній літературі. Її життя було сповнене як творчих здобутків, так і важких випробувань, що стали частиною її долі. Народилася вона 16 листопада 1890 року в Києві в родині священника. Виховуючись в родині інтелігентів, вона з раннього віку мала доступ до літератури та мистецтва. Її батько, Павло Олександрович Тулуб, був активним у літературному середовищі та мав певний вплив на виховання доньки.
Після закінчення гімназії в Києві Зинаїда Тулуб вступила до Вищих жіночих курсів, де почала вивчати літературу. Однак її життєвий шлях змінився, коли в 1917 році вона почала активно брати участь у революційних подіях, що визначили подальший розвиток її творчості. Вона була свідком боротьби за національну незалежність і активно підтримувала ідеї марксизму. Це спричинило зміну її поглядів і початок її письменницької кар’єри.
Перші поетичні твори Зинаїди Тулуб були написані російською мовою, і вже в 1920-ті роки вона почала отримувати популярність у літературних колах. Вона публікувала свої вірші в різних журналах, проте важливим моментом у її творчості стало рішення перейти на українську мову, що стало переломним етапом у її житті та кар’єрі. Тулуб зосередилася на відтворенні історії України та створенні культурних творів, які мали глибокий патріотичний підтекст.
Найбільш значущим її твором стала історична сага "Людолови", що описувала події, пов’язані з боротьбою українського народу в період козаччини. Перший том цього роману був опублікований у 1934 році, а другий – в 1937 році, після чого на письменницю було накладено заборону, а її твори заборонені до публікації. У 1937 році її арештували за звинуваченням у політичній діяльності і проведенні контрреволюційної роботи. Це призвело до кількох років ув’язнення на Сибіру.
Тільки після тривалого перебування в ув’язненні та засланні, Зинаїда Тулуб отримала реабілітацію в 1956 році, коли вона повернулася до Києва і відновила свою творчість. Відтоді вона продовжила свою діяльність як письменниця, пишучи історичні романи, присвячені національній історії. Один із її пізніх творів, "В степу безкраїм за Уралом", став важливою частиною української літератури, оскільки він описував життя Тараса Шевченка та його зв'язок з національним відродженням.
Тулуб також активно працювала в Спілці письменників України, де вона стала впливовою постаттю і підтримувала розвиток української літератури в період після сталінської репресії.
Зинаїда Тулуб залишила після себе величезну спадщину як письменниця, а її твори стали важливим елементом не тільки української літератури, а й історії. Вона померла 26 вересня 1964 року в Ірпінському будинку творчості, залишивши по собі велику кількість робіт, які надихають на сьогоднішній день.
Завдяки своїй мужності, творчому генію та невгамовному прагненню до розвитку національної культури Зинаїда Тулуб надовго залишилася в пам’яті поколінь, і її творчість залишається актуальною до сьогодні.