Степан Тудор, один із важливих постатей в українській літературі та політиці, народився 25 серпня 1892 року в родині священника. Його дитинство було позначене фінансовими труднощами, що змусило його з ранніх років почати працювати, заробляючи на життя. У 1914 році, перебуваючи на першому курсі Львівського університету, його мобілізували до австро-угорської армії. Під час Першої світової війни Тудор потрапив у полон до росіян, що стало переломним моментом у його житті. Після полону він залишився в Наддніпрянщині, де почав працювати вчителем у селі Березняки, на території сучасної Черкаської області.
Повернувшись до Галичини у 1923 році, Тудор активно підтримував ідеї марксизму, що знайшло відгук у його публіцистичних та літературних роботах. Він закінчив філософський факультет Львівського університету в 1926 році, після чого працював учителем у Чорткові. Однак, через свою прихильність до комуністичних ідей, він став об'єктом підозр з боку влади та політичних сил того часу. У 1927 році Тудор став одним із засновників журналу "Вікна", який став важливим майданчиком для літературної і політичної боротьби. Це видання, що об'єднувало львівських письменників лівої орієнтації, згодом переросло в літературне угруповання "Горно". Як один з активних учасників цього руху, Тудор продовжував критикувати урядові структури і виступати за зміну політичного курсу.
Однак його діяльність не залишалася без уваги влади. Через політичну активність і зіткнення з правлячим режимом, журнал "Вікна" був закритий у 1932 році, і Тудор зазнав вигнання до Золочева, де він продовжував свою боротьбу. Після приєднання Західної України до СРСР у 1939 році Тудор активно брав участь у процесах, що стосувалися поділу земель між селянами, що було важливим кроком у соціалістичних реформах. У жовтні 1939 року він був обраний депутатом Українських Народних Зборів Західної України, що стало важливою віхою в його політичній кар'єрі.
З 1939 по 1941 рік Тудор активно працював у Львові, де брав участь у створенні Спілки радянських письменників України. Він став важливою фігурою у культурному та політичному житті того часу, маючи вплив на літературний процес та формування культурної політики в західноукраїнських землях.
Проте доля обірвалася трагічно. У день початку німецького вторгнення в СРСР, 22 червня 1941 року, Тудор разом зі своєю дружиною та кількома іншими відомими галицькими письменниками, зокрема Олександром Гаврилюком та Францішеком-Станіславом Парецьким, загинули від випадкового влучання авіабомби в Львові. Ця трагічна смерть стала символом безжальної війни, що поклала край їхнім творчим та політичним планам.
Степан Тудор залишив по собі не лише слід у політиці та літературі, але й пам'ять про людину, яка віддала все за свої ідеали і за розвиток національної свідомості в Україні.