Василь Іванович Ткачук — український письменник і публіцист, чия доля стала яскравим прикладом боротьби за право бути почутим. Народився 19 вересня 1912 року в селі Орлику на Чернігівщині, в родині, яка переживала тяжкі економічні умови того часу. Вже з раннього віку він став свідком бідності та соціальних труднощів, що вплинуло на його погляди й подальшу творчість.
Після закінчення семирічної школи в рідному селі, Василь почав працювати в колгоспі, обліковцем рільничої бригади. Бажання змінити своє життя привело його до армії, де він служив, а після демобілізації поступив на вечірнє навчання, продовжуючи здобувати освіту самотужки. Пізніше він здобув диплом Ніжинського учительського інституту, а також здобув знання в технічній сфері.
З 1930 року Василь почав активно займатися літературною діяльністю, вперше піддавши творчі пошуки своїй невеликій прозі, яка вразила дядька. У 1925 році молодий письменник поїхав до Харкова, де познайомився з письменником Іваном Сенченком, який підтримав його перші кроки в літературі. З того часу творчість Ткачука активно розвивалася, а його перші публікації стали відомими в літературних колах.
У 1931 році за перші спроби протидіяти репресивному режиму Ткачук був заарештований, але невдовзі звільнений. У 1932 році він був затриманий за антиурядову діяльність і провів три місяці в ув'язненні. Однак ці випробування не зламали його духу, і він продовжував працювати на благо літератури та досліджував культуру рідного краю, зокрема етнографію, традиції та обрядові пісні.
Особливе місце в його творчості займають новели, зокрема «Великдень іде» та «Весна», які були опубліковані в журналі "Жіноча доля". Ткачук також активно працював над вивченням народної культури і традицій, що стало важливою частиною його етнографічних досліджень. У 1934 році він почав співпрацювати з львівською літературною групою "Дванадцятка", що значно розширило його горизонти та можливості для творчості.
Особисте життя Василя Ткачука також було насичене важливими подіями. У 1937 році він одружився з Марією Януш, а в 1939 році став студентом Львівського університету імені Івана Франка, незважаючи на те, що у нього не було навіть середньої освіти. Це стало символом його прагнення до самовдосконалення та навчання в умовах складного часу.
Друга світова війна змінила хід його життя. Ткачук був призваний до Червоної армії, де взяв участь у численних боях і зазнав труднощів відступу. Під час війни він написав багато листів та документів, що зберігаються в архівах, зокрема листи до письменника Леоніда Смілянського. І хоча важко визначити, де саме Василь брав участь у бойових діях, його історія надихає на боротьбу за вільне і гідне життя.
На жаль, його життя трагічно обірвалося 19 жовтня 1944 року, коли він загинув у бою в Східній Прусії, в селі Шлайвен, на віці всього 28 років. Ткачук залишив після себе багатий творчий спадок, а його праці, присвячені культурі та боротьбі, продовжують залишатися важливими для вивчення української історії та літератури.