Михась Михайлович Ткач — видатний український письменник, прозаїк, поет, публіцист і громадський діяч, чия творча діяльність стала важливою частиною культурної спадщини України. Народився 19 вересня 1937 року в селі Сахнівка Менського району Чернігівської області, в селянській родині. Михась Ткач розпочав свій трудовий шлях одразу після закінчення семирічки, працюючи обліковцем у колгоспі, а пізніше проходив строкову службу в армії. Після демобілізації, він продовжив навчання в Ніжинському училищі механізації сільського господарства, а згодом здобув освіту в Ніжинському технікумі механізації. Паралельно з цими здобутками, він працював трактористом та помічником бригадира тракторної бригади.
У 1964 році Михась Ткач переїхав до Чернігова, де почав активно розвивати свої художні здібності, спочатку самостійно вивчаючи живопис, а пізніше вступив до Московського університету мистецтв на факультет малюнка і живопису (заочно). Паралельно він працював художником-реставратором в історичному музеї імені Василя Тарновського, а також художником-оформлювачем на заводі синтетичного волокна та в будівельному тресті. Після закінчення Остерського будівельного технікуму він працював майстром, виконробом і інженером-проєктувальником, створюючи проєкти індивідуальних будинків і видав технічну книгу "Ремонт і спорудження будинків на замовлення населення".
У літературі Ткач зробив свої перші кроки, публікуючи образки і новели, а його дебют відбувся в 1973 році, коли його оповідання "Неспокій" було опубліковане в журналі "Вітчизна". Перша книга прози "Сонячний полудень" була видана в 1979 році і відразу привернула увагу читачів. Творчість Михайла Ткача стала важливим внеском у сучасну українську літературу. Вже в 90-х роках ХХ століття він активно долучився до боротьби за утвердження незалежності України. Працював відповідальним секретарем Товариства української мови імені Т. Шевченка, а також ініціював створення літературної спілки "Чернігів" і заснував журнал "Літературний Чернігів".
Михась Ткач є автором численних книг прози, серед яких "Світле диво" (1987), "Дике поле" (1994), "Гірка ягода калини" (1996), "Веселий Штанько" (1997), "Пісні" (2006), а також численних творів для дітей, таких як "Святковий ранок" (1993), "Зимові сюрпризи" (2002) і "Ласий ведмідь" (2005). У його творчості також є багатий перелік статей, есе та публіцистичних праць. Численні його твори були перекладені на англійську, російську та болгарську мови, що дозволило представити його творчість ширшому колу читачів по всьому світу.
Михась Ткач також є співупорядником антологій "Чернігівська Шевченкіана", "Ужинок за сорок літ" (твори письменників Чернігівщини), "Толока" та інших видань, а його роботи увійшли до хрестоматій та посібників з української літератури. Його твори неодноразово публікувались в журналах "Київ", "Хортиця", "Дзвін", "Літературна Україна", "Склянка часу" та багатьох інших. Ткач також став багаторазовим переможцем обласного літературного конкурсу "Книга року".
Заслужений працівник культури України, лауреат численних літературних премій, серед яких Міжнародна премія імені Григорія Сковороди та премія імені Івана Кошелівця, Михайло Ткач був одним з найвідоміших і шанованих українських письменників. З 2007 року він очолює Літературну спілку "Чернігів" і редагує літературно-мистецький журнал "Літературний Чернігів". Його робота у цій сфері стала важливою для розвитку української літератури та культури, а його особистий внесок у боротьбу за незалежність країни залишається незабутнім.
Ткач продовжує працювати на благо української літератури, надихаючи молоді покоління і підтримуючи творчість своїх колег. Сьогодні він є не лише важливою постаттю в культурному житті Чернігова, а й одним із символів сучасної української літератури.