Олександр Костянтинович Тесленко народився 22 грудня 1948 року (за паспортом 1 січня 1949 року) в місті Донецьк, ставши однією з найбільш яскравих постатей української фантастики. Він був справжнім лицарем рідного Донбасу. Його батько, Костянтин Макарович Тесленко, також був письменником, і його творчість значною мірою вплинула на Олександра. Батьки, як випускники Харківського університету, викладали українську мову та літературу в Донецьку, де Олександр і виріс.
З дитинства Олександр був оточений літературним середовищем: його батьки спільно створювали книги, серед яких "Скільки житиму, любитиму", "На море слідів не залишається", "Крізь грозу" та інші. Костянтин Тесленко був відомим письменником-патріотом, який не лише писав, але й активно займався громадською діяльністю, а його ідеї вплинули на багатьох представників шахтарського краю, серед яких був і Василь Стус.
Сам Олександр, як і багато його сучасників, був частиною важкої соціальної реальності повоєнного покоління, змушеного вчитися на своїх помилках і долати складнощі. Він багато часу проводив на вулиці, що було характерно для дітей того часу. Однак він пишався тим, що його батько був учителем Василя Стуса, а фантаст Віктор Савченко називав його батька своїм учителем. Ще в школі Олександр почав писати вірші, а дебютував ліричною збіркою в альманасі "Вітрила".
Після закінчення школи Олександр вступив до Донецького університету, де почав читати книгу Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація". Цей вчинок привів до того, що він разом з другом Василем Голобородьком були виключені з комсомолу та університету в 1967 році. Після цього Олександр працював на деревообробному заводі та санітаром у хірургічній клініці, але вже незабаром став студентом Київського медичного інституту.
Завдяки своїм численним вмінням і талантам, Олександр став зіркою серед студентів, а його здібності з ремонту швейних машинок, електричних приладів і навіть шиття стали знаменитими в гуртожитку. Після закінчення медичного інституту він працював лікарем-анестезіологом у клініці серцевої хірургії під керівництвом Миколи Амосова. В цей час він продовжував писати і публікувати свої твори, а також знімав аматорські фільми та перекладав твори інших фантастів.
У 1978 році Олександр став старшим редактором відділу прози журналу "Дніпро", а також активно працював у журналі "Наука і суспільство". Його творчість мала значний вплив на українську фантастику того часу, і в 1979 році, після виходу його першої книги "Дозвольте народитися", його прийняли до Спілки письменників України. Незважаючи на медичну кар'єру, Тесленко завжди залишався письменником у душі і продовжував розвивати свою літературну діяльність.
Однією з важливих сторінок життя Олександра стало його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Він взяв участь в операціях з першого дня катастрофи, був свідком катастрофічних подій і на своїх плечах переніс всю важкість цієї трагедії. Саме завдяки його відвазі та зусиллям кілька журналістів змогли отримати інформацію про реальний стан на місці події.
Проте наслідки його участі в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС не оминули його. Вже через кілька місяців після цих подій Олександр почав відчувати на собі згубний вплив радіації. Його здоров’я різко погіршилось, і він почав серйозно переживати з цього приводу. На жаль, 10 червня 1990 року, у віці 41 року, Олександр Тесленко помер від наслідків свого перебування на Чорнобильській зоні. Він був похований на Байковому кладовищі в Києві.
Після його смерті його дружина Іда і син Олександр Олександрович переїхали до Лондона, де син письменника й досі живе, скромно і самотньо. Творча спадщина Олександра Тесленка включає безліч фантастичних творів, які досі знаходять свого читача. Один із найбільших його проектів — це створення вигаданої планети Інкани, частини штучного зоряного метакаскада, який він описував у своїх творах. Відстань до Землі цієї планети становила 527 мільйонів кілометрів, а середня тривалість життя людей на Інкані була два сторіччя.
Олександр Тесленко залишив по собі безцінну творчу спадщину, яка і досі є частиною української фантастики. Його твори, як і його життя, проникнуті питаннями про людське існування, про боротьбу з обставинами та шляхи до вищої мети. Вони пронизані глибоким гуманізмом і відображають бажання людини змінити світ на краще.