Дмитро Тась (справжнє ім'я — Дмитро Михайлович Могилянський) народився 28 січня 1901 року в Чернігові в родині письменника Михайла Могилянського. Сім'я Дмитра до революції жила в Петербурзі, але після 1917 року повернулася до Чернігова. У 1919 році Дмитро закінчив місцеву гімназію та активно долучився до громадського життя, ставши членом "Просвіти". Він також співпрацював з різними виданнями, зокрема з газетою "Комуністична Боротьба", а з 1921 року — з "Красним Знаменем".
У 1925 році Дмитро Тась переїхав до Києва, а через кілька років оселився в Харкові. До арешту працював у різних виданнях, серед яких "Пролетарська Правда", "Знання", "Піонерія", "Соціалістична Перебудова", "Молодий Ударник" та в видавництві "Радянська школа".
Тась розпочав свою літературну діяльність ще в 1918 році, опублікувавши перші вірші в чернігівській земській газеті. З того часу його вірші та оповідання з’являлися в таких виданнях, як "Література, Наука, Мистецтво", "Нова Громада", "Червоний Шлях", "Життя й Революція", "Глобус", "Кіно", "Всесвіт" та "Зоря". Він опублікував кілька творів, серед яких повість "Полонені шуми", а також збірки оповідань "Ведмеді танцюють" (1927) і "Сад" (1930).
У 1934 році "Радянська школа" перенесла свою роботу до Києва, і Тась залишився без роботи. Тоді його сестра Лідія запропонувала йому поїхати до Дмитрова на будівництво каналу Москва-Волга, де були більше можливостей для творчої праці. З лютого по вересень 1935 року Дмитро Тась працював літературним працівником, однак незабаром повернувся до Харкова, де перед арештом працював у редакції газети "Соціалістична Харківщина".
30 січня 1938 року Дмитра Тасі заарештували. Після арешту його знову перевезли до Дмитрова, де він опинився в тюрмі Дмитлагу НКВС. У цей період Тась намагався вчинити самогубство, але його вчасно виявили. Проте, 19 лютого 1938 року він був засуджений трійкою при УНКВД за "активну контрреволюційну роботу на Україні" та 28 лютого того ж року був розстріляний. Місце його поховання — Московська область, Бутово.
Творчість Дмитра Тасі, хоча й була обмежена в умовах репресій, залишається важливою частиною української літературної спадщини. Він не лише був письменником, але й активно працював як журналіст, редактор і видавець, залишивши значний слід у розвитку радянської української прози та культури.