Зенон Тарнавський, український письменник, журналіст, театральний діяч і перекладач, народився 9 вересня 1912 року в місті Самбір, що на Львівщині. Його родина не була багатою, але віддавала велику увагу освіті та культурному розвитку. З самого дитинства Тарнавський проявляв інтерес до літератури та мистецтва, що згодом стало основою його життя. У молодості він закінчив місцеву гімназію з відзнакою, після чого вступив до Львівського університету, спершу на юридичний факультет, а пізніше перевівся на філософський. Це свідчить про його глибокий інтелектуальний потенціал і прагнення до вивчення гуманітарних наук.
У 1930-х роках Тарнавський продовжив своє навчання в Варшаві, де здобув освіту журналіста. Під час свого перебування в Польщі він активно працював у журналістиці, ставши співредактором української газети "Українські вісті". Ця робота стала для нього важливим етапом, адже він зрозумів, як література і журналістика можуть служити інструментами вираження національних та соціальних ідей.
Але саме театральне мистецтво було для Тарнавського найважливішим захопленням. Він не лише писав, але й активно працював як драматург. Найвідоміша його п'єса "Тарас Шевченко", написана в 1936 році, стала справжнім культурним явищем. Прем'єра цієї п'єси відбулася в березні 1937 року в Снятині, і вона одразу привернула увагу глядачів. Згодом виставу показували в багатьох містах Львівщини та Івано-Франківщини, де п'єса завжди збирала повні зали. Це був великий успіх для українського театру, адже Тарнавський зумів створити живу й емоційну драму про одну з найбільш важливих постатей української історії — Тараса Шевченка.
У 1942-1944 роках Тарнавський був мистецьким керівником театру "Веселий Львів", де знову активно працював над розвитком українського театрального мистецтва, організовуючи вистави та репрезентуючи нові п'єси. Однак після війни його життя зазнало значних змін. У 1947 році він емігрував до Німеччини, а з 1949 року оселився в США, де залишався до кінця життя. У Сполучених Штатах Тарнавський продовжив працювати у культурній сфері, ставши викладачем історії української культури та театру на українознавчих курсах. Крім того, він був засновником і художнім керівником самодіяльної театральної трупи, яка продовжувала його справу в американському середовищі.
Не можна оминути й важливість критичних статей Тарнавського. Він був одним з тих, хто серйозно досліджував психологічні проблеми акторської творчості. Його статті й дослідження значно вплинули на театральну критику та розвитку сучасного театру, ставши важливими для майбутніх поколінь театралів.
Проте найбільше Тарнавський залишив свій слід у літературі. Його творчість завжди поєднувала глибокі психологічні пошуки та драматичні конфлікти, що відображали складні етапи суспільного розвитку. У 1964 році, після смерті Тарнавського, була видана збірка його новел і нарисів під назвою "Дорога на Високий замок". Вона була написана в імпресіоністичній манері, що дозволяло читачам глибше зрозуміти не лише соціальну, а й емоційну сторону життя.
Зенон Тарнавський залишив глибокий слід у культурній та театральній спадщині України. Його творчість, особливо драматургія та публіцистика, продовжує надихати на нові відкриття в українському мистецтві, показуючи важливість самовираження та пошуку глибокого смислу в житті. Письменник помер 8 серпня 1962 року, але його роботи й сьогодні знаходять свого читача.