Микола Федорович Сингаївський — український поет, публіцист і автор численних книг, який зробив значний внесок у розвиток української літератури. Він народився 12 листопада 1936 року в маленькому селі Шатрище на Поліщині в родині хліборобів. Дитинство Миколи було сповнене роботи на землі, допомоги батькам і тяжкої праці в умовах повоєнного відновлення. Відчуття землі, пахощів трав і рідної природи, праця на полі — все це стало основою для його глибокого розуміння життя і стало темою для багатьох його творів. Як він сам зазначав, у дитинстві йому відкрилися всі красоти весни, джерел і рідної землі, що стали основою його поетичного бачення світу.
Микола Сингаївський почав свій шлях у літературі ще в студентські роки. Після закінчення Київського університету він працював у різних редакціях, здобуваючи досвід, що пізніше допомогло йому створювати глибокі та проникливі поетичні твори. Він працював у редакціях газет «Літературна Україна», «Робітнича газета» та був заступником директора Бюро пропаганди художньої літератури СПУ. Також він був головним редактором журналу «Піонерія» і багато років працював з молодими авторами.
Перша збірка поезій Сингаївського під назвою «Жива криничка» була видана у 1958 році для дітей, що принесло йому визнання. За цю книгу поет отримав схвальні відгуки від таких видатних діячів української літератури, як Михайло Панасович Стельмах. Подальша літературна кар'єра Миколи Сингаївського була плідною і різноманітною. Він випустив понад сорок книг, серед яких були і поетичні збірки, і прозові твори. Половина з цих книг була написана для дітей, адже Микола вірив, що саме для цієї категорії читачів важливо створювати красиві, зворушливі й емоційні твори. Його поезія часто містила глибокий моральний зміст і зверталася до вічних тем: любові до рідної землі, історії, культури та традицій.
Важливим етапом у творчості Сингаївського стало отримання премій за його поетичні роботи. У 1968 році він здобув премію О. Бойченка за поетичні книги «З березнем по землі» та «Архіпелаги». Він також був удостоєний Республіканської комсомольської премії імені М. Островського за книги «Вогневиця» і «Поступ». У своїх творах він часто зображував важливі моменти життя українців, їхні переживання та боротьбу за гідність і справедливість.
Окрему увагу варто звернути на його музичний талант. Микола Сингаївський із дитинства захоплювався піснями, і багато його віршів стали основою для пісень, які полюбилися широкій аудиторії. Він був гармоністом, який з задоволенням грав на сільських гуляннях, а в зрілому віці написав багато пісень, серед яких «Чорнобривці», «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства» та багато інших.
Надія Сингаївського до пісні залишалася на все життя. Як він зазначав, поезія і пісня стали невід'ємною частиною його творчості, тому що в них він бачив відображення людських почуттів, а також переживань і мрій про краще майбутнє. Одним із найбільш яскравих свідчень цього є його збірка «Я родом із пісні», яка стала ще одним доказом його любові до цього жанру.
Микола Сингаївський — це письменник, чиї твори живуть у серцях багатьох читачів і слухачів. Його пісні та поезія стали символами того часу, вони виводили на перший план зв'язок із рідною землею, з історією й національною гідністю українського народу. Він пережив безліч випробувань, але завжди залишався вірним своїм ідеалам і поклику серця. Його творчість не лише вражає глибиною і чесністю, а й продовжує надихати національні рухи і літературні традиції, будучи важливою частиною культурної спадщини України.
Основні книги Миколи Сингаївського:
Земле, чую тебе (1961)
Гроно (1962)
Мої сторони світу (1963)
Моя радіостанція (1964)
Вибрані поезії (1966)
З березнем по землі (1968)
Архіпелаги (1968)
Поступ (1969)
Вогневиця (1970)
Избранная лирика (1971)
Я родом из песни (1971)
Збірки для дітей:
Жива криничка (1958)
Колесо (1966)
Метелик у портфелі (1967)
Перепілка щастя носить (1968)
Мій календар (1969)
Журавлине літо (1970)
Сонце для всіх (1975)
Березничка (1972)
Ми — громадяни (1976)
Я вже виросла (1978)
Стежка до криниці (1980)
Тепла земля (1982)
Краплі зорі (1985)