Надія Симчич — українська письменниця, драматургиня, сценаристка та авторка численних інсценізацій для театру. Народилася вона 1966 року на Вінниччині, а у 1968 році її родина переїхала до міста Сміла Черкаської області, де вона згодом і виросла. У Києві вона оселилася у 1996 році, де зараз працює вихователем в одній з місцевих шкіл. Надія має філологічну освіту, що допомогло їй глибше розуміти природу слова та його силу впливу.
Творчий шлях Надії почався ще в 1990 році, коли в районній газеті Бобринеччини було надруковано її перше оповідання «Блюз на тему спеки». З того часу її твори почали з’являтися в різних виданнях, таких як «Малятко», «Соняшник», «Ар'єргард», «Дніпро», а також у численних антологіях сучасної української драматургії. Письменниця публікувала оповідання, казки та інсценізації для дітей, що принесли їй популярність серед читачів і театральних колективів. Її інсценізації на основі творів українських авторів стали популярними в театрах різних рівнів, від аматорських до професійних.
Зокрема, п'єси Надії Симчич «Московіада, або ж Прощавай, Москво!», «Свято Воскресаючого Духу», «Тіні срібної ночі», «Міра + Ерік(а)», «Енжі, ангел» — це інсценізації за творами таких відомих авторів, як Юрій Андрухович, Валерій Шевчук, Лариса Денисенко та Ірен Роздобудько. Вони активно ставляться на сценах театру, завойовуючи визнання глядачів за глибину та актуальність. Також, у 2003 році п'єса для дітей «Вирію, не зникай...» була включена до антології «У пошуку театру», а «Казка Тропічного лісу, або Мальва» — до альманаху «Сучасна українська драматургія» в 2006 році.
Надія є авторкою численних літературних досягнень, серед яких 13 книг для дітей та дорослих. Збірка «Казки про Невидиму Силу» принесла їй Першу премію Всеукраїнського конкурсу дитячої літератури «Золотий лелека». Як вона зазначала, діти для неї — це «ті ж дорослі, які мають трохи менше життєвого досвіду і більше потребують виховання», тому її твори створюються з особливою увагою до внутрішнього світу маленьких читачів.
Надія Симчич неодноразово перемагала у Всеукраїнському конкурсі романів і кіносценаріїв «Коронація слова». Вона стала лауреатом у різних жанрах: кіносценаріїв («Не зникай, Отагамо», 2000 р.), драматургії («Казка Тропічного лісу, або Мальва», 2005 р.), а також п’єс («Хата, або Кінець епохи вишневих садів», 2012 р.). Її творчість також відзначалася на міжнародних конкурсах, зокрема п'єса «Ми, Майдан» стала переможцем конкурсу театрального перекладу «Євродрама» в Парижі, де Симчич описала події Революції Гідності. Вона ретельно зібрала свідчення учасників Майдану, студентів, журналістів, медиків та волонтерів, що дозволило створити унікальний драматургічний твір, який став важливим свідченням сучасної історії України.
На додачу до її численних літературних досягнень, Симчич активно працює в сфері громадської діяльності, пропагуючи українську культуру і національну свідомість через свої твори та виступи на театральних сценах. Вона є важливим голосом сучасної української літератури, чиї твори проникають у глибину сердець читачів і глядачів, надихаючи їх на роздуми про історію, культуру та майбутнє України.