Анатолій Патрикійович Свидницький займає чільне місце в українському літературному житті кінця 50-60-х років XIX століття, ставши одним з основоположників українського реалістичного роману з виразним соціальним спрямуванням. Його творчість вражала глибиною розкриття соціальних проблем того часу, що знайшло відображення в його роботах різних жанрів, серед яких пісні, фольклорно-етнографічні нариси та оповідання. Він намагався порушувати важливі й актуальні питання суспільства, звертаючи увагу на проблеми соціальної несправедливості та розвитку національної культури.
Анатолій Свидницький народився 13 вересня 1834 року в селі Маньківці, що на Поділлі, в родині священика. Вже в дев'ятирічному віці його віддали до Крутянської духовної школи, де він зіткнувся з атмосферою байдужості та лицемірства. Це відображено в його творчості, зокрема в романі "Люборацькі", де Свидницький зображує духовне середовище того часу. У 17 років він продовжив навчання в Подільській духовній семінарії в Кам'янці-Подільському, де його допитливий розум прагнув більш глибоких знань, не зупиняючись на суто теологічних предметах.
Під час навчання в семінарії, Свидницький проявляв великий інтерес до народної культури: він записував пісні, легенди, вивчав обряди. Його захоплення природничими науками й культурною спадщиною стало основою для майбутнього відходу від духовної кар'єри. За рік до завершення семінарії, він вступив до Київського університету, де спочатку планував вивчати медицину, але згодом перевівся на історико-філологічний факультет. У Києві Свидницький зіткнувся з важкими матеріальними труднощами, оскільки його батько позбавив його підтримки, але це не завадило йому активно включитися в студентське життя та громадську діяльність, зокрема в організацію недільних шкіл.
У 1860 році Свидницький отримав посаду в Миргородському повітовому училищі, де він продовжив свою освітню діяльність, запроваджуючи новаторські методи навчання та популяризуючи українську літературу серед своїх учнів. Тут він почав писати роман "Люборацькі" та низку фольклорних нарисів, зокрема "Злий дух", "Великдень у подолян" і "Відьми, чарівниці й упирі", які досліджували народні вірування та традиції.
Але через політичні переслідування та заборони його діяльність у Миргороді була припинена. Серед причин цього було його активне протистояння реакційним тенденціям того часу. Він змушений був переїхати до Козельця на Чернігівщині, де працював у акцизному відомстві, однак робота не приносила йому задоволення, а життя в глухому містечку пригнічувало його. Складна ситуація, особисті проблеми та розчарування призвели до того, що Свидницький почав шукати розради в алкоголі, що врешті-решт стало причиною його звільнення у 1868 році.
Незважаючи на це, він не зупинився в своїх пошуках і, завдяки допомозі знайомих, отримав посаду помічника завідувача Київським центральним архівом. Тут він продовжував працювати над своїми літературними творами, публікував оповідання в газеті "Киевлянин", передавав свої записи відомим фольклористам і збирачам, таким як Павло Чубинський та Іван Рудченко.
У 1870 році Свидницький вирушив до Кам'янця-Подільського з надією стати священиком, але не отримав цієї посади. Це розчарування й безробіття, а також погіршення здоров'я, сприяли тому, що його хвороба загострилася, і він помер 30 липня 1871 року від хронічної хвороби печінки, перебуваючи в Києві.
Основним твором Анатолія Свидницького є роман "Люборацькі". Цей твір, який він писав протягом багатьох років, побачив світ лише через чверть століття, коли рукопис потрапив до Івана Франка, і був опублікований у журналі "Зоря". У цьому романі зображена трагічна історія родини сільського священика, що розкриває соціальні та психологічні причини її руйнування на фоні життя Поділля середини XIX століття. У творі Свидницький порушує важливі соціальні питання, зокрема виховання молодого покоління.
Пам'ять про Анатолія Свидницького увіковічнена в Кам'янці-Подільському, де одна з вулиць носить його ім'я. Його літературна спадщина, а також внесок у розвиток української літератури, залишається важливим для розуміння соціальних процесів та культури того часу.