Костянтин Кирилович Світличний — український письменник, гуморист і педагог, чия творчість стала справжнім феноменом в українській літературі XX століття. Він народився 5 березня 1922 року в селянській родині на Донеччині, в радгоспі "Грузький" Макіївського району. У ранньому віці він проявив свій життєвий оптимізм і завжди залишався веселим, незважаючи на злидні та труднощі того часу. З дитинства він був жвавим і доброзичливим хлопцем, який вмів сміятися навіть у найскладніші моменти життя.
Після закінчення Макіївської педагогічної школи Костянтин почав викладати українську мову та літературу у Войківській напівсередній школі. Він дуже любив свою роботу, особливо навчання дітей, адже знаходив у цьому глибоке задоволення. Молодь також відповідала йому взаємністю, адже цей високий, чорноволосий юнак мав здатність зробити будь-яке заняття цікавим і кумедним. Він умів знайти гумор у кожному життєвому явищі, що й притягувало до нього людей.
Однак, як і багатьом представникам його покоління, творчість і спілкування з людьми Костянтина перервав Вітчизняний фронт. Він пережив окупацію, отримав серйозне поранення, але, незважаючи на це, не втратив свого життєвого оптимізму. Його незламний характер і почуття гумору стали його відмінними рисами, і саме ці риси допомогли йому пережити найважчі моменти.
Після закінчення війни Світличний продовжив освіту, здобувши вищу педагогічну освіту. Він заочно закінчив Донецькі учительський і педагогічний інститути і був нагороджений значком "Відмінник народної освіти". Працював завучем у школах, але по-справжньому відчув потребу в творчості лише тоді, коли знайшов час для літературної діяльності. Перші кроки в літературі зробив, написавши репортаж із шкільного життя для місцевої газети. Це стало початком його гумористичних оповідань, які мали великий успіх серед читачів. Перша збірка "Реп'яхи" була видана в 1957 році, і відразу привернула увагу шанувальників гумору.
Світличний став автором понад двох десятків книг, серед яких були гумористично-сатиричні твори, що знайомили читачів із життям молоді, учнів шкіл та училищ. Його творчість пронизана глибоким розумінням людських слабкостей, проте завжди через призму доброзичливості та гумору. Твори Світличного відзначалися не лише сміхом, але й моральною чистотою, а також здатністю побачити смішне в повсякденних, іноді навіть трагічних ситуаціях.
У 1974 році Костянтин переїхав до Черкас, де став активно співпрацювати з місцевими літературними колами. В Черкасах він став літературним наставником, керівником літературного об'єднання "Ровесник". Він не лише давав поради молодим авторам, але й сам продовжував активно працювати над власними творами. Виступи Світличного на літературно-мистецьких святкуваннях стали справжньою подією, адже його вміння виступати та викликати сміх і роздуми було неперевершеним. Він завжди мав здатність зацікавити слухачів не лише гумором, але й глибокими темами, які піднімав у своїх творах.
Костянтин Світличний неодноразово підкреслював, що справжній гумор повинен бути повчальним. Він вважав, що довести людину до сміху значно важче, ніж до сліз, тому його гумор завжди мав під собою глибину. Він умів зробити складне простим і зрозумілим, а смішне — серйозним і важливим. І, без сумніву, саме в цьому полягала його велика обдарованість.
Завдяки своїй доброзичливій натурі та життєрадісному характеру, Костянтин Світличний залишив відчутний слід у серцях людей. Він не лише смішив їх, але й навчав, ставши справжнім наставником для багатьох молодих авторів. Черкаси стали для нього домом, а його творчість — важливою частиною літературного життя міста.
У своїх останніх роках Костянтин Світличний продовжував писати, створюючи нові книги і працюючи над рукописами інших авторів. Він помер 7 лютого 2001 року, залишивши за собою великий творчий спадок і пам'ять про себе як про одного з найбільших гумористів та літературних наставників свого часу. Книги Світличного не втратили своєї актуальності, і навіть сьогодні вони продовжують приносити радість та роздуми читачам.