Богдан Михайлович Стельмах: поет, драматург, перекладач, автор пісень
Богдан Михайлович Стельмах, український поет, драматург і перекладач, народився 2 жовтня 1943 року в селі Туркотин, що знаходилось у межах Генеральної губернії під час Другої світової війни. Це було часом, коли територія сучасної Польщі потрапила під контроль гітлерівського уряду. З самого початку життя Стельмах опинився у складних історичних умовах, що, безумовно, залишили свій відбиток на його світогляді і творчості.
Дитинство Богдана минало в Туркотині, де він навчався в початковій школі, а згодом продовжив освіту в Куровицькій семирічній школі. Уже в 1957 році родина переїхала до Львова, де Стельмах продовжив навчання в середній школі №22, яку він закінчив у 1960 році. Пізніше він вступив до Львівського державного університету імені Івана Франка, спочатку на механіко-математичний факультет, а згодом змінив напрямок на філологічний. Цей період в його житті став важливим для розвитку інтелектуальних інтересів, адже саме тоді він глибше познайомився з літературною творчістю і почав відчувати свою пристрасть до поезії.
У 1964—1967 роках Богдан Стельмах служив в армії, проходячи строкову службу в Красноярському краї. Після завершення служби він повернувся до Львова і продовжив навчання, заочно закінчивши Українську академію друкарства. Його трудова діяльність була надзвичайно різноманітною. Він працював робітником на лісозаводі у Раві-Руській, потім став кореспондентом молодіжної газети у Львові, а згодом завідувачем відділу музично-драматичного театру в Дрогобичі. Це дало йому глибоке розуміння театрального життя, яке він пізніше виразив у своїх драматичних творах.
З 1993 року Богдан Стельмах працював головним спеціалістом відділу мистецтв Львівського обласного управління культури, а з 1994 року — заступником голови Львівського міськвиконкому. Крім того, він став директором департаменту гуманітарної та соціальної політики, а з 1998 року радником міського голови Львова. Його діяльність на цих посадах була спрямована на розвиток культурних ініціатив у місті та області, і він зіграв важливу роль у становленні культурної політики Львова.
Богдан Стельмах здобув визнання не тільки в Україні, а й за її межами. Вірші поета були перекладені на англійську, білоруську, казахську, польську, російську мови, що дозволило йому завоювати широку аудиторію за кордоном. Він став лауреатом численних літературних премій, серед яких премії імені Івана Котляревського (1992), Михайла Шашкевича (1994), Лесі Українки (1996), а також премії "Благовіст" (2004). Особливо слід відзначити його першу премію "Коронація слова" в номінації "Пісенна лірика" (2015), яка підтвердила його талановитість і визнання в літературних колах.
Богдан Стельмах був автором численних книг, серед яких "Примула, квітка віща" (1969), "Земний вогонь" (1979), "Правдива пісня" (1982), "Батькові слова" (1984), "Пшеничне перевесло" (1988), "Тарас" (1991), "Фрак для доцента" (1991) і багато інших. Окремо слід згадати його оперні лібрето, серед яких особливо виділяється "Мойсей" за поемою Івана Франка, що стало важливим внеском у музичну та драматургічну спадщину України.
Як перекладач Богдан Стельмах також залишив значний слід. Він працював над перекладами та переспівами творів світової літератури, серед яких збірка давньоєгипетської лірики "Початок радісних пісень" (2000), а також збірка "Сто одинадцять хайку Мацуо Басьо" (2004). Крім того, він перекладав і адаптував класичні твори, зокрема поему "Слово о полку Ігоревім", комедію Тірсо де Моліни "Благочестива Марта", п'єси Едмона Ростана "Шантеклєр" та "Романтики", а також лібрето опери Джузеппе Верді "Фальстаф".
Протягом 2007—2008 років було видано семитомне зібрання творів Богдана Стельмаха, яке включало такі книги, як "Мольфар", "Тарас", "Атентат", "Чудасія", "Гребля" та інші. Це видання стало значною подією в українській літературі, що дозволило ще глибше пізнати творчість цього великого майстра слова.
Богдан Стельмах був також одним з авторів дитячих видань "Ангелятко" та "Ангеляткова наука", що підкреслює його внесок у розвиток літератури для молодшого покоління. Він став членом Національної Спілки письменників України з 1977 року, а також активно підтримував рух за незалежність України, ставши одним з членів Народного Руху з самого початку його існування.
На жаль, життя Богдана Михайловича обірвалося 4 серпня 2001 року внаслідок автомобільної катастрофи. Він залишив по собі багатий літературний спадок, який і досі надихає читачів і театральних діячів, продовжуючи жити в серцях українців.
Богдан Стельмах був і залишається однією з найяскравіших постатей української культури, його творчість — невід'ємна частина нашої літературної спадщини.