Михайло Петрович Старицький: великий український драматург, письменник та культурний діяч
Михайло Петрович Старицький — це ім’я, яке в історії української літератури та театру займає одне з найпочесніших місць. Як поет, драматург, прозаїк, перекладач і організатор українського театру, Старицький зробив величезний внесок у розвиток української культури, його твори й досі знаходять відгук у серцях багатьох поколінь.
Народився Михайло Старицький 14 грудня 1840 року в селі Кліщинці на Черкащині в родині дрібного поміщика. Від самого початку його життя було наповнене культурним і освітнім впливом. Батько, Михайло Петрович, — був поетом і публіцистом, а мати, Софія, походила з інтелігентної родини. Батько відіграв велику роль у його ранньому розвитку, допомагаючи формуванню інтелектуальних інтересів, а також вивчивши його французьку мову, що стало основою для пізнішої літературної кар’єри.
Із самого дитинства Старицький мав доступ до української культури, і цікавився народною творчістю. Пізніше, під час навчання в Полтавській гімназії, він виявив талант до письма, а вже в 14 років активно почав писати вірші. Вплив родини та літературного середовища, до якого входили такі постаті, як Тарас Шевченко і Олександр Русов, став визначальним для його подальшої діяльності.
В юнацькому віці Старицький, разом з майбутнім композитором Миколою Лисенком, був активним учасником літературного гуртка та аматорського театру. Саме в ці роки він почав писати перші театральні твори та співпрацювати з Лисенком у створенні літературно-музичних вечорів. У 1858 році він вступив до Харківського університету, а пізніше до Київського, де здобув класичну освіту, що стала основою для розвитку його наукових і літературних інтересів.
Згодом Старицький став одним з основоположників українського театру, який наполегливо розвивав разом із Миколою Лисенком. Вони разом створили першу українську професійну театральну трупу, що виступала не тільки в Україні, але й за її межами. На сцені українського театру, в яких брали участь такі великі актори, як Микола Заньковецька, Микола Кропивницький, і Панас Саксаганський, було поставлено безліч класичних п’єс. Багато з них були заборонені цензурою, але навіть попри це, український театр продовжував своє існування та розвивався.
Великий вплив на Старицького мала національна і соціальна тематика, зокрема, він активно працював над п’єсами, що стосувалися боротьби українського народу за свободу. Одним з найбільш значущих творів є його п’єса "Тарас Бульба", що стала шедевром національної драматургії і продовжує залишатися актуальною навіть сьогодні.
Не менше уваги Старицький приділяв своїй публіцистичній діяльності. Він активно виступав як критик, підтримував українське театральне та літературне середовище, намагаючись зберегти та відродити народні традиції. Його роботи залишили значний слід у розвитку української культурної та театральної спадщини. Під час свого життя він очолював кілька літературних організацій та був одним із засновників професійного українського театру.
Також важливе значення для Старицького мала його діяльність у галузі літературного перекладу. Він активно перекладав на українську мову твори відомих світових авторів, зокрема Шекспіра, Байрона та інших.
Після 1880-х років, коли він остаточно визначився як професійний драматург і літературний діяч, Старицький продовжував працювати в театральній сфері, створюючи нові драматургічні твори та підтримуючи українську культурну традицію. Величезна кількість його п’єс і романів стали основою для подальших поколінь театральних діячів.
Михайло Старицький помер 27 січня 1904 року, залишивши по собі надзвичайно багатий літературний спадок, що не тільки допоміг формувати українську драматургію, але й став важливим етапом у розвитку культурного процесу в Україні.