Василь Софронів-Левицький — видатний український письменник, перекладач, журналіст, сатирик і редактор, народився 14 грудня 1899 року в селі Стриганці, що на Львівщині. Його справжнє прізвище — Левицький, а псевдоніми, під якими він працював, були Василь Софронів та Софронів-Левицький.
Василь був сином Софрона та Євгенії Левицьких, родина яких мала глибокі культурні традиції. В юнацькі роки, навчавшись у гімназії, він вступив до лав Січових Стрільців у 1917 році, що стало важливим кроком у його житті, повному боротьби за незалежність України. Після закінчення гімназії у 1918 році він вступив до Львівського таємного університету, де навчався на філософському факультеті до 1923 року. Продовжив освіту у Карловому університеті в Празі, який закінчив у 1925 році.
Друкуватися Василь почав ще в 1921 році, публікуючи свої роботи у журналах "Митуса", "Назустріч" та "Літературно-науковому віснику". Від 1926 року працював у видавничому концерні Івана Тиктора, а з 1932 року став головним редактором кількох важливих періодичних видань, зокрема "Господарсько-кооперативного часопису" і "Літопису "Червоної калини" у Львові. Його діяльність у цих журналах стала важливим внеском у розвиток української літератури та культури того часу.
У період з 1942 по 1943 рік Василь був літературним керівником театру "Веселий Львів", де активно працював над розвитком театрального мистецтва в Україні. Однак у 1949 році через складні політичні обставини він емігрував до Канади, де спочатку заробляв на життя фізичною працею. Згодом він продовжив свою літературну і журналістську діяльність, ставши співредактором кількох газет: "Вільне слово" (1954–1960) та "Новий шлях" (1960–1972), що стали важливими джерелами для української діаспори.
Василь Софронів-Левицький також став відомим завдяки своїм оригінальним афоризмам, які друкувались у гумористичному журналі "Лис Микита" під псевдонімом Вадим Інший. Він також був головою Спілки українських журналістів Канади в період з 1967 по 1969 рік.
Василь активно перекладав з німецької мови, зокрема роботи Густава Майрінка ("Ґолем") та Петера Альтенберґа, що ще раз підтверджує його глибокі знання не лише української, але й європейської літератури.
Вибрані твори Василя Софронова-Левицького були видані в 1972 році, а сам він помер 1 листопада 1975 року в Торонто, Канада. Його літературна спадщина залишила помітний слід у культурному житті українців як в Україні, так і в діаспорі, і продовжує надихати нові покоління на боротьбу за незалежність та відстоювання національних цінностей.