Іван Йосипович Сочивець народився 9 травня 1917 року в селі Лебедівка, що на Чернігівщині, в селянській родині. Його життя і творча діяльність тісно переплелися з Волочиським краєм, де він провів багато років, які мали значний вплив на його формування як письменника, гумориста і сатирика.
Сочивець розпочав свій шлях у навчанні в Чернігові, де в 1936 році він закінчив хіміко-біологічний факультет Чернігівського інституту. Однак, попри свою наукову освіту, він обрав інший шлях, пов'язаний із педагогікою, журналістикою та партійною роботою. Спочатку працював на Поділлі, де був викладачем та директором школи, а згодом став активним учасником місцевої партійної і журналістської діяльності.
Велика частина життєвого шляху Івана Йосиповича була пов'язана з війною. Він був учасником Великої Вітчизняної війни, де проявив себе як відважний воїн, за що був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня та медалями. Його діяльність на фронті стала одним із важливих етапів у формуванні його світогляду і творчості. Після війни він повернувся до роботи, зокрема, в журналістиці, що стало основною сферою його діяльності на багато років вперед.
Іван Йосипович був нагороджений багатьма державними відзнаками. Він отримав Грамоту Президії Верховної Ради України за свою журналістську діяльність, а також став лауреатом Республіканської премії ім. Остапа Вишні в 1986 році. Крім того, йому було присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури Української РСР.
З 1947 по 1950 рік Сочивець працював редактором Волочиської районної газети "Зоря". Це був важливий період у його житті, коли в Волочиську він не тільки служив вірному журналістському справі, але й почав свою літературну діяльність. Далі він працював завідувачем відділу Хмельницької обласної газети "Радянське Поділля", а згодом — завідувачем відділу газети "Радянська освіта" (тепер "Освіта") у Міністерстві освіти УРСР.
Найбільш знаковою для нього стала робота у журналі "Перець", де він працював з 1963 року по 1978 рік. Спочатку як завідувач відділу, потім — відповідальний секретар, а згодом — головний редактор. Під його керівництвом "Перець" здобув величезну популярність і став одним з основних майданчиків для гумору і сатири в Україні. Всього ж за своє життя Іван Сочивець випустив 28 книжок, як в Україні, так і за кордоном, а його твори були переведені на російську, білоруську, естонську, молдавську, латвійську, німецьку та інші мови, що засвідчувало широке визнання його творчості.
Іван Йосипович пішов із життя 16 листопада 2004 року, на 88-му році життя. Він залишив після себе значний творчий спадок, який продовжує впливати на розвиток української сатири та гумору. Його життя і праця стали важливим етапом у розвитку української журналістики, літератури та культури.