Юрій Корнійович Смолич — письменник, актор і театральний критик, народився 7 липня 1900 року в Умані, в родині вчителя Уманської чоловічої гімназії Корнелія Івановича Смолича. З ранніх років він відчував магію уманського краєвиду, і чудовий сад Софіївка залишив незабутні враження на все життя. Це дитяче захоплення пізніше знайшло відображення у його автобіографічній повісті «Дитинство», де він описав свої перші роки.
Початкову освіту Юрій здобував у кількох провінційних гімназіях, після чого вступив до Київського комерційного інституту. Проте в 1918 році він залишив навчання і вступив до лав санітарного загону, що боровся з висипним тифом, після чого працював помічником лікаря. Проте доля вирішила, що його покликання — сцена. Він стає актором і працює в театрі. Також Смолич займався театральною критикою, редагував журнал «Сільський театр» у період з 1926 по 1929 роки. В цей час його творчість почала активно розвиватися, і він став одним із найвідоміших культурних діячів того часу.
У післявоєнний час він працював заступником і головою правління Спілки письменників України, очолював Українське товариство культурних зв’язків з українцями за кордоном і навіть був обраний депутатом Верховної Ради УРСР. Його діяльність не обмежувалася лише творчістю — він активно працював на благо розвитку української культури.
Одним із важливих моментів у його житті було відвідування рідної Умані влітку 1949 року, де він знову поринув у спогади про свої дитячі роки.
Творчий шлях Смолича був багатогранним і різноманітним. Він написав численні романи, повісті, оповідання, а також унікальні спогади, які дозволяють нам зрозуміти його літературну еволюцію. Його творчість охоплює різні жанри — від фантастичних оповідей до біографічних творів. Також він був активним автором театральних вистав, що стали популярними в Україні.
Відзначений численними державними нагородами, Юрій Смолич став символом української літератури. Він помер 28 серпня 1976 року і був похований на Байковому кладовищі в Києві.
Його літературна спадщина величезна і різноманітна. Серед виданих книг можна відзначити збірку творів у восьми томах, а також автобіографічну трилогію «Дитинство», «Наші тайни», «Вісімнадцятилітні». Крім того, його твори часто перевидавалися після його смерті.
Його ім'я навіки залишиться в історії української літератури.