Смілянський Леонід Іванович
Леонід Іванович Смілянський (1904–1966) – український письменник, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист. Його творчість охоплює різні жанри: від воєнної прози до історико-біографічних творів, зокрема великої історії про відомих діячів української культури.
Смілянський розпочав свою літературну кар’єру в кінці 1920-х років, приєднавшись до літературних об'єднань ВУСПП і "Молодняк". На початку своєї діяльності він займався тематикою революційних подій і боротьбою з буржуазними елементами. Перша збірка оповідань "Нові оселі" (1928) відображала цей період, а згодом письменник пробував перехід до "великої" прози, зокрема повісті "Машиністи" (1927), яка висвітлювала події громадянської війни в Україні.
У 1930–1930-х роках у творчості Смілянського домінувала ідея комуністичного суспільства, і він присвятив кілька творів, таких як "Мехзавод" (1930), "Периферія" (1933) та інші, ідеї "жити комуною". У цих повістях він показував життя і боротьбу робітничого класу, осмислюючи соціальні зміни та моральні питання в новому соціальному порядку.
Другим великим етапом у його творчості стали твори про Велику Вітчизняну війну. Смілянський присвятив велику кількість творів цій темі, створивши романи, повісті та оповідання, серед яких найбільш відомими є "Золоті ворота" (1942) та "Дума про Кравчиху" (1942), де він відобразив патріотизм і боротьбу українського народу під час війни. У 1943 році виходить роман "Євшан-зілля", що відзначався реалістичним стилем і зображував боротьбу партизанів в окупованій Україні.
У 1940–1950 роках Смілянський продовжував писати на воєнну тематику, а також не залишив поза увагою інтелігенцію, про що свідчить його повість "Софія" (1944), де він описав українських діячів культури, які були евакуйовані під час війни. Теми боротьби, самопожертви та боротьби за майбутнє стали основними мотивами його творчості.
Смілянський також проявив себе як майстер історико-біографічної прози, віддаючи данину видатним українським письменникам і діячам культури, таким як Тарас Шевченко, Іван Франко та Михайло Коцюбинський. Зокрема, його роман "Поетова молодість" (1960-1963) став класичним прикладом цього жанру.
Творчість Смілянського була різноманітною, охоплюючи також кіносценарії та зразки малої прози. Незважаючи на труднощі та суперечливі моменти в його житті та роботі, він залишив після себе значну спадщину, що відображає боротьбу за гідність та самовираження в умовах соціальних і політичних змін.