Слабчук Василь Дмитрович — один з найвідоміших українських письменників, поет, прозаїк, критик, а також громадський діяч, чиє життя й творчість нерозривно пов'язані з боротьбою за незалежність і гідність України. Народився він 23 грудня 1961 року в селі Новий Зборишів, що на Волині, в родині, яка багато уваги приділяла культурному вихованню і патріотичному духу. Михайло з ранніх років захоплювався літературою, а також активно працював над розвитком журналістики та громадської свідомості в Україні.
Після закінчення школи Василь вступив до Луцького педагогічного інституту, щоб здобути фах філолога та журналіста, однак перед тим, як вирушити за вищою освітою, активно брав участь у громадських і культурних ініціативах свого регіону. З самого початку він звернувся до питання української національної ідентичності, вивчення історії та збереження традицій. Це питання стало центральним у його творчості. Однак, більшою популярністю користувалася його журналістська діяльність, де він також доводив до широкого загалу важливість захисту національної культури, пам’яті та правдивого освітлення історичних подій.
Під час служби в армії, як і багато представників його покоління, він став свідком жахів війни в Афганістані, що залишило значний слід у його творчості. У цей період він не тільки писав свої перші вірші, а й почав глибше замислюватися над проблемами людської гідності, соціальних конфліктів і відносин у суспільстві. Саме афганська тематика була основною в його перших книжках, таких як "Як довго ця війна тривала", "Німа зозуля" і "Прокляття", в яких він передав трагічний досвід війни, зокрема, у її впливі на мораль і душу людей.
Із часом Слабчук розширив межі своєї творчості, поглиблюючи дослідження української національної культури, вивчав філософію й мораль, постійно шукаючи нові шляхи для вираження істинної суті українського духу. Його наступні роботи — "Навпроти течії трави", "Мовчання адресоване мені", "Укол годинниковою стрілкою" — свідчать про постійний пошук глибших смислів і збереження чистоти душі.
Особливий внесок Слабчука в українську літературу — це його здатність поєднувати людське страждання, глибоке філософське осмислення і безкомпромісне прагнення до правди. У своїх творах він не лише порушує актуальні соціальні теми, але й натхненно відстоює національну гідність. Він вірив, що через літературу можна змінити не лише людські серця, але й саму Україну. Він став одним із провідних мислителів і літературних діячів, які змінили обличчя сучасної української літератури.
Василь Слабчук отримав численні нагороди за свою літературну діяльність, серед яких Національна премія України імені Тараса Шевченка (2004). Його творчість залишається актуальною й досі, адже вона передає не тільки історичні, а й емоційні аспекти боротьби за національну гідність і духовну цілісність українців.
Слабчук залишив великий слід у культурі й пам'яті українського народу, вивівши на поверхню важливі питання для роздумів про націю, її спадщину і духовну силу.