Скуратівський Василь Тимофійович
Василь Тимофійович Скуратівський народився 6 грудня 1907 року в селі Горбове на Чернігівщині. Його дитинство припало на важкі роки післявоєнного часу, коли підлітки часто змушені були взяти на себе обов'язки старших братів і батьків, котрі не повернулися з війни. Важливу роль у його житті зіграла любов до рідної землі, до народної культури та історії. Після закінчення школи, що знаходилася у сусідньому селі Обіходах, він продовжив навчання в Київському університеті, де здобув освіту за спеціальністю вчителя.
Після закінчення університету Скуратівський почав працювати в різних регіонах України, займаючись збором фольклору та етнографічних матеріалів, що стали основою його багатьох публікацій. Він був однією з ключових постатей в етнографії та народознавстві в Україні, активно популяризуючи ці науки через наукові статті, дослідження та публікації в різноманітних збірниках і журналах.
З 1994 року він заснував журнал «Берегиня», який став важливим майданчиком для публікації його робіт і залучення молодих дослідників до збереження і вивчення української народної культури. Важливу роль у діяльності Скуратівського відіграв його талант поєднувати глибокі наукові дослідження з художнім словом, що допомогло популяризувати українські традиції серед широкої аудиторії. Однією з найбільших його заслуг стало введення курсу народознавства в шкільну програму, що сприяло розвитку національної самосвідомості молоді.
Особливе місце в творчості Скуратівського займають книги «Берегиня», «Посвіт», «Місяцелік», «Погостини», а також етнографічні праці, що відкривають глибокі культурні корені українського народу. Його роботи розповідають про обряди, звичаї та традиції, які формували українську ідентичність протягом століть. Багато його творів стали науковим надбанням, використовуються в навчальних закладах для вивчення етнографії та історії України.
Крім роботи в Україні, Василь Скуратівський активно співпрацював із науковими та культурними установами за кордоном, зокрема з громадами українців у Чикаго, Нью-Йорку, Оттаві та Едмонтоні, де його ідеї також отримали широкий відгук. Його наукові та публіцистичні праці часто цитувалися, а сам він став символом відродження української народної культури.
Останні роки життя Василя Тимофійовича були плідними й творчими, але, на жаль, його плани залишилися нездійсненими через передчасну смерть. Він помер 16 грудня 2005 року, залишивши важливу спадщину в українській етнографії, фольклорі та культурі. Його праці продовжують бути значущими для дослідження української народної традиції, обрядів і свят.
Василь Скуратівський залишив глибокий слід у серцях багатьох людей, не лише своїми науковими працями, а й величезною любов'ю до рідної землі та її культури.