Микола Якович Скуба народився 6 грудня 1907 року в селі Горбове на Чернігівщині. Його дитинство було наповнене любов'ю до книг, і з ранніх років він почав захоплюватися літературою. У 1921 році він вступив до семирічної школи в Новгород-Сіверську, де почав глибше вивчати літературні твори та писати свої перші вірші. Після закінчення школи Микола вступив до Київського кооперативного інституту, де отримав перші професійні знання. Однак, на початку 1930-х років, він переїхав до Харкова, де працював у місцевих газетах і видавництвах, поглиблюючи свою літературну діяльність.
У 1931-1932 роках Скуба проходив службу в Радянській армії в Дагестані. Після повернення у 1933 році до Києва, він активно працював у видавництві "Молодий більшовик", де здобув популярність як поет і публіцист. Він став активним учасником літературних організацій, зокрема "Молодняк" та "Нова генерація", що визначали літературні настрої того часу.
Вірші Миколи Скуби почали публікуватися в таких газетах і журналах, як "Комсомолець України", "Молодий більшовик", "Глобус" та "Молодняк". Його творчість отримала широке визнання, і поет видав кілька збірок: "Перегони" (1930), "Демонстрація" (1931), "Пісні" (1934), "Нові пісні" (1935). Всі ці роботи засвідчують глибокий інтерес Скуби до соціальних процесів і важливих подій того часу.
У 1937 році поет підготував до друку нову збірку "Сопілка", однак перед виходом книги його арештували. 12 вересня 1937 року Миколу Скубу було заарештовано, а вже через місяць, 23 жовтня, йому винесли смертний вирок. 24 жовтня 1937 року, після прискореного судового розгляду, поета було розстріляно в Києві.
Пам'ять про Миколу Скубу та його творчість пережила часи забуття. Його вірші та збірки, не зважаючи на трагічний фінал його життя, залишили глибокий слід у літературі та культурі України. Сучасні дослідники, такі як Юрій Винничук, продовжують вивчати невідомі сторінки життя і творчості репресованих письменників, відновлюючи їхнє місце в історії української літератури.