Лев Володимирович Скрипник народився в 1903 році на станції Ясинувата, що на Донеччині. Його дитинство припало на важкі часи, коли вже в 11 років він змушений був почати працювати. Лев працював на шахті, в порту та на залізниці, виконуючи найрізноманітніші завдання, що не могли не вплинути на його подальший життєвий шлях.
У 1919 році, лише в 16 років, Лев добровільно вступає до лав Червоної армії. Під час Громадянської війни він служить ад'ютантом у комуністичному батальйоні, що входив до складу Юзівського комуністичного полку. Він також воює у відомих своєю відвагою Богучарському і Бобровському полках. Про ці славетні підрозділи Скрипник згодом писав: "Два славетних полки, що билися на Південному фронті і пройшли через пекло боїв від Воронежа до Грозного… Майже повністю полягли ці полки на польському фронті. Залишилося лише 20 чоловік..." Серед них був і сам Лев.
Після важкого поранення в боях Скрипник приїжджає до Харкова, де починає працювати на хімічній фабриці. Згодом повертається на Донбас і працює на шахті "Смолянка", що стає частиною його подальшого життєвого шляху. Весь цей час Скрипник продовжує бути робітником, працюючи в різних містах — в Харкові (1927—1928), Одесі (1929—1930) та інших.
Звісно, його життя не було простим і безтурботним. Крім важкої праці, він вів певний авантюрний спосіб життя, часто перебуваючи у зв'язку з злочинним світом. Мандри по різних регіонах країни, а також ув'язнення не могли не позначитися на тематиці його творчості, що знайшла своє відображення в його літературних працях.
Лев Скрипник почав друкуватися ще в 1922 році. Окремими виданнями вийшли його книги оповідань і повістей, серед яких найбільш відомі: "Вибух" (1928), "Двісті п'ятдесят перша верства" (1929), "Будинок примусових праць", "За все", "Маленька степова рудня", "Немає праці", "Шурка-Сконар" (1930), "Кортояк", "Смертна камера", "Таке життя" (1931), "БУПР" (1932). Його творчість розкривала гострі соціальні проблеми, проблеми радянської реальності, що змушувало багатьох задуматися над ситуацією того часу.
Проте, життя Скрипника не було довгим. У 1939 році він помер у психоневрологічній лікарні в Полтаві. Це була трагічна і передчасна смерть для талановитого письменника, який залишив після себе глибокі твори, що й досі мають актуальність для дослідження соціальних процесів і переживань того часу.