Олексій Сергійович Шпоть народився в селі Лебедин Шполянського району Черкаської області у 1940 році. Вже з ранніх років він проявляв цікавість до знань, що стало основою для його подальшої життєвої дороги. Закінчивши Лебединську середню школу №2 у 1957 році, Олексій продовжив свою освіту в Верхньо-Дніпровському сільськогосподарському технікумі, який він закінчив у 1959 році. Після здобуття спеціальності, він працював на посаді агронома в колгоспі "Перемога" на Дніпропетровщині. У 1960-1961 роках він переїхав до Києва, де працював на будівництві, набуваючи нового досвіду та знайомлячись з різними аспектами трудової діяльності.
Проте його справжнє покликання було в іншій сфері — технічній науці. У 1967 році Олексій Шпоть закінчив Київський політехнічний інститут, факультет радіоелектроніки. З того часу його кар'єра науковця отримала відчутний розвиток. Він почав працювати в Українському науково-дослідному інституті паперу (це інститут, що спеціалізується на целюлозно-паперовій промисловості), де досить швидко зарекомендував себе як старший науковий працівник. Ця робота дозволила йому активно займатися дослідженнями в галузі фізики та хімії паперових матеріалів, що мало велике значення для розвитку промисловості.
У 1980 році Олексій Шпоть захистив дисертацію на тему "Взаимодействие линейно-поляризованного света с целлюлозой" в Інституті прикладної фізики АН Білорусії, де здобув науковий ступінь кандидата технічних наук. Це досягнення стало важливою віхою в його кар'єрі, підтвердженням його високого професіоналізму та серйозного підходу до наукової роботи.
Шпоть також активно працював над винаходами в своїй галузі. Він є автором та співавтором 12 винаходів, які значно покращили технологічні процеси в його спеціалізації. Крім того, він опублікував 37 наукових робіт у відомих науково-технічних журналах і збірниках, що зробило його визнаним у науковому співтоваристві. Всі ці публікації стали важливим внеском у розвиток науки та техніки в Україні та за її межами.
На сьогоднішній день Олексій Шпоть перебуває на пенсії, однак він продовжує активно займатися науковими дослідженнями. Останнім часом він все більше заглиблюється в історію України, особливо вивчаючи прадавні часи та зберігаючи зв’язок з минулим через дослідження історичних фактів та подій. Таким чином, навіть на пенсії, він продовжує дарувати світу свої знання та дослідження, залишаючи важливий слід у науковому та історичному контексті.