Євген Іванович Шморгун — видатний український письменник, видавець, краєзнавець та громадський діяч, чиє життя і творчість переповнені глибокими роздумами про природу, культуру та історію рідного краю. Він народився 15 квітня 1940 року в селі Новожукові, що на Рівненщині, в родині, де, здається, з самого початку була закладена любов до літератури й культури. Мати працювала вчителькою, а батько був селянином, що дозволяло Євгену змалку спостерігати красу навколишнього світу і відчувати важливість збереження народних традицій.
Дитинство та молодість Шморгуна пройшли в цьому мальовничому куточку України. Початкову освіту він здобув у рідному селі, а далі навчався у сусідньому селі Пересопниця, де розташоване знамениті Пересопницьке Євангеліє. Це місце стало для письменника справжнім джерелом натхнення, і згодом, вже в зрілому віці, він організував відкриття пам'ятного знака в Пересопниці, аби вшанувати це сакральне місце і значення стародавнього манускрипту.
Після закінчення середньої школи Шморгун продовжив навчання в Дубенському медичному училищі, отримавши спеціальність фельдшера. Його шлях до літератури не був прямим: він служив в армії, а після демобілізації вступив на філологічний факультет Рівненського педагогічного інституту, де згодом почав писати для літературних журналів. Ще будучи студентом, він почав публікувати свої твори в таких виданнях, як "Вітчизна" і "День поезії". Тема творчості Шморгуна з перших кроків стала пов’язана з краєзнавством та культурною спадщиною рідного краю, зокрема його науковими зацікавленнями стало дослідження творчості Валер'яна Поліщука.
Письменницька кар'єра Євгена Шморгуна розпочалася ще в 1970-ті роки, коли його оповідання "Грім" було надруковано в журналі "Барвінок". Перші його книги для дітей, зокрема "Зелені сусіди" (1978) і "Що шукала білочка" (1980), швидко знайшли свою аудиторію. У своїх творах Шморгун завжди прагнув поєднувати елементи художньої і науково-популярної літератури, що зробило його творчість особливо привабливою для молодших читачів. У 1980 році побачила світ ще одна важлива книжка письменника — "Дивосил-зілля", яка стала важливим етапом у його кар'єрі завдяки глибокому аналізу рідкісних рослин і їх символічного значення в українському фольклорі.
Шморгун був не тільки письменником, але й активним громадським діячем. У 1984 році він став членом Спілки письменників України, а в 1989–2000 роках очолював Рівненську обласну організацію цієї спілки. Як керівник літературної організації, він підтримував молодих авторів, публікував їхні твори і сприяв розвитку літературної культури на місцевому рівні. Письменник активно працював і як видавець, очолюючи кілька важливих ініціатив, зокрема, випускав літературно-краєзнавчий журнал "Погорина", що став важливим культурним ресурсом для Рівненщини.
Творчість Шморгуна включала в себе не лише літературні твори, але й глибокі наукові розвідки. Його книга "Мова зела", яка вийшла у 2000 році, стала підсумком багаторічної роботи на тему рослинної символіки в українській культурі та природі. Ця праця принесла йому державну премію імені Лесі Українки, а сама книжка стала важливим вкладом у дослідження національної культури та природи.
Євген Шморгун залишив значний слід у літературному та культурному житті України. Його твори, особливо книги для дітей, продовжують формувати світогляд і цінності нових поколінь, виховуючи в них любов до природи та глибоке розуміння важливості збереження культурної спадщини. Він був справжнім поетом, який вмів говорити про рідну землю не лише словами, а й серцем.