Василь Матвійович Щеголєв
Василь Матвійович Щеголєв — драматург, актор і людина сцени, яка присвятила своє життя театру, слову і мистецтву. Народився 18 травня 1904 року в місті Костянтинограді (нині — Красноград, Харківська область), у період, коли українська культура долала утиски та водночас формувала нові обрії самовираження.
Уже в сімнадцятирічному віці юнак почав свій творчий шлях у Красноградському народному театрі. Саме з аматорської сцени він перейшов до професійного театрального простору, де зміг реалізувати себе не лише як актор, а згодом — і як драматург. Упродовж наступних років Щеголєв працював у знаних українських театрах — зокрема, у театрі імені Марії Заньковецької, одному з найпрестижніших у Західній Україні, а також у Дніпропетровському театрі імені Тараса Шевченка, де його талант розкрився ще глибше.
Переживши драматичні випробування війни, Василь Щеголєв брав участь у Великій Вітчизняній війні — цей досвід пізніше відлунював у його творчості, додаючи їй драматизму, психологічної глибини й особистісного болю. Після завершення війни він вступив до Київського інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, де здобув фахову освіту за театральним факультетом, систематизувавши свій досвід і відкривши нові обрії професійного розвитку.
Перші літературні спроби Щеголєва датуються ще 1928 роком — саме тоді він почав друкуватися, і з часом його ім’я стало помітним у світі української драматургії. Його п’єси, сповнені щирості, глибоких почуттів і вдумливого аналізу людських характерів, виходили як у збірках, так і окремими книжками. Серед найвідоміших його творів — «Берізка», «Осінні квіти», «За брамою», «Єдиний чин» та інші.
Щеголєв був не лише пильним спостерігачем за життям, а й тонким аналітиком душі. Його п’єси охоче ставилися як у великих українських театрах, так і за кордоном, адже вони торкалися вічних тем — любові, самопожертви, морального вибору, пам’яті й прощення. Відомо, що п’єсу «Єдиний чин» поставили навіть у Нью-Йорку — цей факт не лише підтверджує масштабність його таланту, а й свідчить про універсальність тем, які він порушував.
Василь Щеголєв належить до тієї когорти українських митців, які водночас творили для людей і про людей. Його драматургія вирізняється лаконічністю форми, внутрішнім напруженням і правдивістю. Образи, що народжувалися в його п'єсах, були впізнаваними, живими, такими, що говорили до глядача зрозумілою й щемкою мовою серця.
Сьогодні твори Василя Щеголєва не лише зберігаються в театральних архівах — вони живуть на сцені, у пам’яті поколінь і в серцях тих, хто вірить у силу слова. Його життєвий і творчий шлях — це історія невтомної праці, відданості українському театру і щирої любові до глядача.