Маркіян Семенович Шашкевич (1811–1843) — один із яскравих представників української літератури першої половини XIX століття, творець, який залишив значний слід у розвитку національної культури. Він народився 6 листопада 1811 року в селі Підлісся Золочівського повіту на Галичині в родині священика.
Свою освіту Шашкевич почав здобувати в гімназії Бережан, а з 1829 року продовжив навчання у Львівській семінарії, де й почалася його літературна діяльність. Саме в цей час він організував літературний гурток серед молоді, що стало важливим кроком на шляху до формування української національної інтелігенції. Він активно спілкувався з іншими молодими літераторами, зокрема з Іваном Вагилевичем і Яковом Головацьким, разом з якими вони стали основою "Руської трійці".
Перші твори Маркіяна Шашкевича з'явилися в 1837 році в збірнику "Русалка Дністровая", який мав величезне значення для розвитку української літератури, оскільки це була перша публікація творів, написаних народною мовою, і він започаткував нову етапну віху в літературному процесі.
Окрім поезії, Шашкевич також займався прозовим письмом. Його казка "Олена" стала значним досягненням літератури того часу, її високо оцінив Іван Франко. Крім того, він активно перекладав твори іноземних авторів на українську мову, зокрема сербські народні пісні, а також вірші чеських і польських поетів, що сприяло зближенню української культури з іншими європейськими народами.
Шашкевич був невтомним культурним діячем, який своїм життям і творчістю сприяв розвитку національної свідомості, а його поезія стала важливим етапом у формуванні української літературної традиції. Він залишив глибокий слід у серцях своїх сучасників і посідав важливе місце серед літературних митців того часу.
Маркіян Шашкевич помер 7 червня 1843 року у віці 31 року, але його спадщина живе й донині, адже його творчість стала основою для розвитку української національної ідеї в літературі.