Шабленко Антон Якович
Антон Якович Шабленко — значущий представник української літератури кінця ХІХ — початку ХХ століття, який зумів поєднати у своїй творчості поетичний талант і революційний дух часу. Він народився 29 січня 1872 року в передмісті Сум, в родині селян. Змалку знайомий з труднощами життя, Шабленко пройшов шлях від робітничих обов'язків до літературної діяльності, що, безперечно, визначило його унікальний підхід до творчості.
З дитинства Антон оволодів грамотністю в Засумському земському училищі, а після закінчення школи працював столяром, служив розсильним, а згодом переїхав до Харкова, де став слюсарем на паровозному заводі. Саме там він відкрив для себе реалії робітничого життя, що згодом визначили тематику його літературних творів.
Захоплений соціалістичними ідеями та революційними настроями, Шабленко активно брав участь у робітничому русі і став однією з фігур, що внесли національні питання в літературну боротьбу за права трудящих. Він був не тільки активним учасником заводських сходок і організатором страйків, але й важливою фігурою в колі самосвідомих робітників того часу, які шукали свій голос в умовах соціальної несправедливості.
Літературну кар'єру Антон Шабленко почав ще в юності, коли він опублікував свій перший вірш у місцевій газеті. І вже з цього моменту його творчість стала з’являтися в різних виданнях. Під впливом Тараса Шевченка і соціалістичних ідей, Шабленко створив низку віршів і прозових творів, що висвітлювали болісні реалії життя селян і робітників. Його творчість поєднувала в собі глибокий психологізм і аналітичний погляд на суспільні процеси.
Поетичні збірки Шабленка, серед яких були такі важливі твори як "Збір до нічліжного приюту" (1892) та "Ліхтарник" (1897), відображали протест проти соціальної несправедливості, що панувала в тогочасній Російській імперії. Однак не все в його творчості було схвалене цензурою, і багато його творів не побачили світ без значних змін.
Заслуговує уваги й його участь у революційних подіях, як і робітничих страйках, що стали частиною його літературної і політичної діяльності. Шабленко не просто писав, він був активним учасником процесів, що відбувалися в робітничих колах, закликаючи до боротьби за права трудящих і виступаючи проти експлуатації.
Антон Шабленко залишив після себе важливу спадщину в українській літературі, яка не лише висвітлює складнощі життя простих людей, але й закликає до боротьби за соціальні зміни та соціалістичні ідеї. Його творчість стала частиною більш широкої революційної літератури, що намагалася відображати реалії соціальної боротьби і мрії про краще майбутнє для робітничого класу.
Творчий шлях Шабленка, незважаючи на його коротке життя, сприяв розвитку робітничої поезії, котра принесла новий голос і нові теми в українську літературу. Його вірші і прозові твори, незважаючи на численні цензурні обмеження, знайшли відгук у серцях багатьох людей, які, як і він, прагнули змін у соціальній і політичній сферах.
Смерть Шабленка в 1919 році стала трагедією для його рідних і шанувальників. Однак його ім’я залишається в пам'яті українців як символ боротьби, протесту та творчості.