Іван-В'ячеслав Олександрович Сергієнко — талановитий український кінорежисер, сценарист, поет і математик, який залишив значний слід у культурному та кінематографічному житті України. Як один із співзасновників Мистецької сотні, він зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняного кінематографа і мистецтва в цілому.
Народився Іван-В'ячеслав 7 грудня 1970 року в Києві. З дитинства мав схильність до науки та мистецтва, що пізніше визначило його унікальну кар'єру. Після закінчення механіко-математичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Іван-В'ячеслав продовжив свою освіту в Віденській кіноакадемії, де здобув знання, що дозволили йому поєднати технічну точність математичних наук із творчим підходом до кінематографії.
Його кар'єра охоплює багато різних аспектів кіновиробництва. Він працював закордонним кореспондентом Національної телекомпанії України в Німеччині та Австрії, що дало йому можливість збагатити свій досвід міжнародними контактами та культурними впливами. Паралельно з цим Сергієнко займався продюсуванням, зокрема, будучи виконавчим продюсером у кінофірмі "Пре продакшн" у Києві, а також керував продюсерським центром НКХФ імені Олександра Довженка, де мав можливість реалізувати безліч проектів, що стали значущими для українського кінематографа.
Одним із найбільш помітних досягнень Івана-В'ячеслава стала його участь у створенні мультимедійного івенту «Прагнемо, аби пам’ятали», присвяченого 25-річчю Чорнобильської катастрофи. Цей проект став важливим кроком у напрямку привернення уваги до екологічних проблем і пам’яті про трагедію, що вплинула на життя мільйонів людей.
Іван-В'ячеслав також був співзасновником і режисером Міжнародного фестивалю патріотичної пісні «Рутенія», що стало важливою платформою для популяризації української культури і патріотичної тематики через музику. Крім того, він був співавтором і співрежисером документального фільму «Музей неминучости», який розкриває важливі аспекти сучасного українського мистецтва та культури.
Згадати також варто його режисерську роботу над ігровим фільмом «Перекотиполе», який вийшов у 2012 році. Ця картина здобула позитивні відгуки та стала яскравим прикладом вітчизняного кінематографу, що поєднує глибокий зміст із візуальною естетикою.
Проте не лише в сфері кінематографії Сергієнко проявив себе. Як поет і письменник, він написав кілька глибоких поетичних творів, які відображали його внутрішній світ і погляди на сучасність. Його творчість була тісно пов’язана з питаннями національної ідентичності, історії та культури, що було надзвичайно актуально в період соціальних і політичних змін в Україні.
На жаль, Іван-В'ячеслав Сергієнко рано пішов з життя 19 липня 2020 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві поруч із рідними. Його спадщина — це не лише кінематографічні роботи та літературні твори, а й великий внесок у розвиток українського культурного простору, що буде залишатися важливим для багатьох поколінь. Його життя і творчість продовжують надихати молодих митців і діячів культури, які, як і він, шукають свою дорогу в мистецтві та в житті.