Оксана Павлівна Сенатович — поетеса, чия творчість залишила значний слід у літературі для дітей. Вона народилася 2 січня 1941 року в мальовничому галицькому місті Бережани, що розташоване в Тернопільській області. Її батьки, Павло Зенонович Сенатович та Марта Сигізмундівна Орнатовська, були вчителями, і саме вони прищепили своїй доньці любов до слова, до рідної мови, до поезії. З раннього дитинства Оксана була оточена атмосферою знань та творчості, адже батьки дарували їй не лише любов, але й можливість рости в середовищі інтелектуальної культури.
Ще в початкових класах школи маленька Саня (саме так її лагідно називали батьки) здобула неабияку популярність серед однокласників, бо знала на пам'ять безліч віршів. Уже в середніх класах дівчина почала писати власні вірші, і це стало для неї важливим кроком на шляху до великих досягнень у літературі. До того моменту, як Оксана закінчила школу, у неї вже були десятки зошитів, повних поезії.
Незважаючи на те, що вона здобула відмінний атестат і золоту медаль, Оксана вирішила вступити до Львівського політехнічного інституту, де ще раз продемонструвала свою письменницьку активність. У 1961 році її перші вірші побачили світ у збірнику "Яблуневий цвіт". Тоді ж вона приєдналася до літературної студії при інституті, де наставником був Микола Петренко. Саме тут Оксана познайомилася з Володимиром Лучуком, майбутнім чоловіком, який став важливою частиною її життя та творчості.
Біографія Оксани Сенатович завжди була тісно пов’язана зі Львовом, де вона не лише стала інженером, а й працювала в науково-дослідному інституті, була активною у профспілковій діяльності та технічній творчості молоді. Її праця не залишилась непоміченою — вона була нагороджена медаллю імені А. Макаренка за активну участь у розвитку молодіжних ініціатив.
Однак справжній літературний шлях Оксана розпочала, ставши поетом та перекладачем. Її перша поетична збірка "Стебло" побачила світ у 1968 році. Після неї з’явилися й інші книги — "Діапазон весни", "Голубий голос", "Чоловік з трояндою", що стали важливими етапами в її творчому розвитку. Але найбільший резонанс здобула саме поезія для дітей, де Оксана проявила свій особливий талант. Її перший дитячий вірш "Дорога", опублікований у 1969 році, одразу завоював серця читачів і став частиною шкільних збірок. Відтоді з’явилося багато інших дитячих творів: "Червоні лелеки", "Вісім сотень колобків", "Сніговик" та багато інших.
Особливе місце у творчості Оксани Сенатович зайняла її робота перекладача. Вона перекладала з багатьох слов'янських мов, а найбільш відомою стала її збірка перекладів сербського поета Йована Йовановича-Змая "Малий велетень". Оксана також працювала над антологією сербської поезії для дітей, хоча вона так і не була надрукована.
Протягом свого життя Оксана Павлівна отримала численні нагороди за свою творчість. У 1992 році вона стала лауреатом премії імені Олени Пчілки, а в 1995 році здобула Тернопільську обласну літературно-мистецьку премію імені Іванни Блажкевич. Її твори були перекладені на понад десять мов і стали невід'ємною частиною української літератури для дітей.
Особисте життя Оксани Павлівни було тісно пов'язане з літературою та творчістю. Її сини Тарас та Іван також стали літераторами, продовживши родинну традицію. Її творчість стала надзвичайно важливою не лише для сучасників, але й для майбутніх поколінь.
Померла Оксана Павлівна 31 березня 1997 року у Львові. Її поховали на Личаківському цвинтарі поряд з чоловіком Володимиром Лучуком. Оксана залишила по собі безцінний спадок — поезії, які торкаються глибин душі й передають тепло та мудрість. Її твори до сих пір є популярними серед маленьких читачів і дорослих, адже вона вміла говорити з дітьми про серйозні речі просто і щиро. Творчість Оксани Сенатович не залишає байдужим нікого, хто хоч раз знайомиться з її світлом, що переливається через рядки її віршів.