Віктор Павлович Семеняка (29 жовтня 1948 року, село Ничипорівка Яготинського району Київської області) — український письменник, гуморист і публіцист, чия діяльність стала невід'ємною частиною літературної і журналістської традиції України. Його гумористичні твори з розумінням ставляться до життя, даючи читачеві можливість посміятися над ситуаціями, знайомими кожному, але водночас задуматися над важливими соціальними і людськими питаннями. Семеняка також є активним учасником літературних процесів, а його творчість охоплює не тільки письменницьку діяльність, а й журналістську роботу, що зробило його важливою фігурою у культурному житті Полтавщини та України в цілому.
Семеняка закінчив Львівський кооперативний технікум (тепер Кооперативний коледж економіки та права) та Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (тепер Національний університет ім. Тараса Шевченка). Після цього він почав свою трудову діяльність у районних газетах Чернігівської та Полтавської областей, а також був кореспондентом знаменитого сатиричного журналу "Перець" у Полтавській області. Його активна робота в журналістиці мала значний вплив на формування сучасної української журналістики, а його діяльність в редакціях газет "Комсомолець Полтавщини" та "Зоря Полтавщини" дозволила привнести гумор і сатиру в літературний процес 60-70-х років.
Перші публікації Віктора Семеняки з'явилися ще у 1964 році. З часом його твори були перекладені на різні мови, зокрема російську, білоруську, литовську, німецьку, французьку та англійську, що дозволило йому стати відомим далеко за межами України. Як автор гумористичних і публіцистичних книг, Семеняка завоював велику популярність серед читачів, його твори з’являлися в таких збірках, як "Жертва прогнозу" (1975), "Відрядження на Місяць" (1980), "Бережіть нерви" (1983) і "Танго для директора" (1985). Він автор майже двох десятків гумористичних книг, що завоювали любов читачів завдяки тонкому гумору та здатності поєднувати сміх із глибоким соціальним підтекстом.
Семеняка став членом Національної спілки журналістів України в 1978 році, а вже в 1985 році був прийнятий до лав Національної спілки письменників України. Його літературна діяльність була відзначена численними літературними преміями, серед яких премії імені Олександра Ковіньки (1990), Нестора Літописця (2006), Панаса Мирного (2002), Петра Артеменка (1978) та багато інших. У 2011 році він отримав Міжнародну українську літературно-мистецьку премію імені Г. С. Сковороди, а в 2012 році став лауреатом премії імені Остапа Вишні.
За заслуги в журналістиці та літературній діяльності Віктор Семеняка був нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня, а також став заслуженим журналістом України. Його публікації, насичені тонким гумором і мудрістю, мають високу оцінку серед колег і читачів. Саме через його творчість ми маємо можливість побачити не лише сміх, але й серйозні соціальні проблеми через призму гумору, що робить його твори такими актуальними й сьогодні.
До його основних літературних здобутків слід віднести не тільки книги, але й вклад у розвиток української гумористичної журналістики. Зокрема, його публіцистичні роботи, такі як "На Довженковій землі" і "Хліборобському роду немає переводу", свідчать про глибокий інтерес до національної тематики і соціальних проблем, які він майстерно обігрував у своїх книгах та статтях.
Віктор Павлович Семеняка є важливою постаттю в історії української літератури і журналістики, а його твори продовжують надихати нові покоління читачів на глибоке осмислення суспільних проблем через сміх і сатиру. Його внесок у літературний процес був високо оцінений як в Україні, так і за її межами. Семеняка помер 1 червня 1978 року, залишивши після себе неоціненний спадок, який живе в кожному слові, що написано ним.