Олександр Платонович Семененко (1898–1978) — видатний український письменник, мемуарист і громадський діяч, чия життя і творчість відзначаються глибокою залученістю до важливих історичних процесів XX століття. Народився він 12 вересня 1898 року (за старим стилем — 27 серпня) в Єлисаветграді, сучасному Кропивницькому, в Херсонській губернії. В родині, яка була звичайною для того часу, але мала великий вплив на формування його світогляду, майбутній письменник отримав перші життєві уроки. Після закінчення гімназії в 1915 році, Олександр вступив на юридичний факультет Одеського університету, де здобув освіту, яка згодом стала основою його професійної кар'єри.
З 1925 року Семененко почав працювати в Харківському суді, а також став членом Харківської колегії адвокатів. Його життя, однак, було далеко не легким. Вже в 1937 та 1938 роках він неодноразово потрапляв під арешт, ставши жертвою сталінських репресій. Згодом його доля призвела до ще більших випробувань — він потрапив у складну ситуацію під час німецької окупації Харкова. Тоді Семененко став заступником обербургомістра Олександра Крамаренка, а в 1942-1943 роках навіть обіймав посаду міського голови. Проте війна і нацистська окупація не стали для нього кінцем боротьби.
У 1943 році, після того як його зв'язки з радянськими органами стали небезпечними для нього, Семененко змушений був емігрувати. Спочатку він поїхав до Німеччини, де захищав інтереси українських робітників, яких нацисти примусово вивозили на роботу. Проте, через загрозу арешту, йому довелося змінити ім’я і під чужим прізвищем — Змененко Олексій — продовжити своє життя в Бразилії. Там він працював у Ріо-де-Жанейро представником фірми, яка займалася продажем канцелярського приладдя. Втім, і це не стало кінцем його еміграційної долі.
З 1960 року Семененко оселився в Сполучених Штатах Америки, де продовжив працювати, цього разу — клерком у правничій фірмі. Водночас він активно займався громадською діяльністю, обираючися головою Фундації УВАН (Української Вільної Академії Наук), що дозволяло йому підтримувати зв'язки з українською діаспорою та активно брати участь у культурному житті українців у вигнанні.
Найбільш відомий Семененко як автор книги спогадів під назвою "Харків, Харків...", виданої в Мюнхені в 1977 році, а згодом перевиданої в Харкові та Нью-Йорку в 1992 році. Це важливий літературний твір, який не лише відображає події Харкова в часи його життя, але й дає уявлення про боротьбу і страждання українців у радянській реальності. Ця книга стала важливим джерелом для дослідження історії України того часу, а також одним із літературних здобутків еміграційної української інтелігенції.
Олександр Платонович Свіденко помер 1 червня 1978 року в Нью-Йорку. Його поховали на православному цвинтарі святого Андрія Первозванного в Бавнд Бруку, де він знайшов спокій після важких років еміграції. Він залишив по собі не тільки спогади про життєві труднощі та боротьбу, а й глибокі роздуми про Україну, її культуру і національну гідність, які продовжують надихати майбутні покоління.
Семененко був людиною своєї епохи, котра пережила страшні репресії, війну, еміграцію, але все це не зламало його дух і не позбавило його прагнення до істини. Його творчість і громадська діяльність стали важливим вкладом у збереження української культурної спадщини, що також є важливою частиною світового історичного процесу.